?

Log in

Mary Xmas: Бо я давно не вірю в силу слова
свобода, равенство, сестринство
Recent Entries 
spleen
Олег Ярославович Ковалишин, 1978 года рождения.
oleg04

Добровольческий батальон "Донбасс", позывной "Рейдер". Пропал без вести в бою с подразделением "Восток" под Карловкой, что недалеко от Донецка.

Считается погибшим, но тело не было найдено. У нас есть основания полагать, что бой он пережил и был прооперирован в Красноармейске, после чего увезён в неизвестном направлении людьми в камуфляже

(предположительно был ранен: легко в голову, затем в нижнюю часть тела).

Сведения о самом бое имеются непосредственные, из первых рук, но затем след теряется. Просьба отозваться всем, кто видел или знает о его дальнейшей судьбе.
контактный телефон -- 098 799 54 51 / мейл lisak @ ukr.net.

Приметы: Рост 185, среднего телосложения, неровные зубы, плохое зрение без очков.

oleg02

oleg03
2nd-Nov-2020 10:58 pm - оглядовий пост
ass
програмне

найцікавіші з моїх постів
Read more...Collapse )
1st-Oct-2017 04:24 pm - вішліст
needs a hug
що можна дарувати малій -- вішліст на Амазоні
і книжечки на виріст

а що можна дарувати мені:

Read more...Collapse )
і в мене нова /стара любов -- кімнатні рослини. крім фіалок -- в мене з ними непримиримі світоглядні суперечності.
плющики, рождественик (вбийте не знаю, як це українською), стевія, лаванда, верес, лимон, апельсин, ківі, фейхоа, кавове дерево чи всяка різна екзотика. певно, мабуть, крім орхідей -- вони в мене не виживуть.
ass
я радію -- о, нарешті.
але в коментах точно буде космозоо. наприклад:
montian

там і решта коментарів цікава -- правда, щонайменше один з малопритомних там цілком вітчизняний. але він лівий -- що в наших умовах само по собі не дуже схвальна характеристика.
7th-Dec-2016 07:45 pm - Про мови афтерпаті
ass
Originally posted by bytebuster463 at Про мови афтерпаті
От уявіть, Чехословаччина, весна 1939 року.
Цілий рік вже йде війна. Цілий рік фашист окупує частину території Чехословаччини (з березня 1938). Але ще не вдерся до решти території країни (це станеться потім, у березні 1939).
Окупована Судетська область тепер називає себе «Судетенлянд».
Там активно спалюють книжки чехословацькою, збивають і зафарбовують написи, стирають будь-яке згадування про чехословацьку мову.
Ах, забув сказати. Відсоток німецькоєзичного населення Судетської області складав «аж» 29.5%, а якщо рахувати по відношенню до населення всієї країни, то і того менше, 23% (пруф). Решта 70% — чехи, силезійці, моравці, євреї, угорці. І навіть 23,000 українців+русинів+московитів (так записано, спільною цифрою).
Так от, цілий рік на окупованій частині Чехословаччини відбувається формєнне мракобєсіє: від етнічних чисток «за те, що ти чех! ось, за що, сука!», до спалення книжок, не кажучи про такі «невинні» речі, як марші у формі «Почти раssії» під зіґу і свастики.

І от уявіть, що блоґери публічні люди Чехословаччини, які живуть на допіру ще вільній землі (нагадую, у нас — березень 1939, і головний ппць ще попереду), звертаються до своїх співвітчизників і просять… ні, вимагають:
Read more...Collapse )

Оригінал публікації — на Дрімі. Підписуйтеся, бо ЖЖ може опинитися закритим у будь-який момент.
ass
Originally posted by oleg_leusenko at Хорошо ли было жить в империи СССР? Украина - у края или держава? (фильм)


Только, что просмотрел фильм на Першому національному, советую посмотреть его и вам, камрады. Запал в душу рассказ харьковского кагэбэшника, как в 1970-е годы каждому офицеру КГБ выдавали по 10 дел для изучения и вердикта: реабилитировать диссидента или признать приговор справедливым. Многие украинцы, работавшие на московскую машину подавления при изучении репрессивных дел прозревали и становились патриотами. Простой пример: у скотника в украинском селе чекисты нашли в подвале книгу на латыни. Он был расстрелян, как.. латинский шпион.
В фильме есть кадры событий, в которых непосредственное участие принимал и я - в Донецке, Киеве, даже Москве и Риге.. В кадрах люди - которых знал и знаю по сей день и которые сильно изменились.. А все это было, по внутренним чувствам, словно вчера.. но очень давно, посмотрите:

Украина или украя? Государство или приграничная территория? В фильме неизвестные страницы


Read more...Collapse )
7th-Dec-2016 07:23 pm - дивина, та й годі
librarin
In reality, Ukraine is probably among the least nationalistic nations in today’s Europe. In a continent increasingly gripped by populist nationalism, it is a land where the politics of moderation reigns supreme despite three years of revolution, war, and economic crisis. Ukrainians found themselves at the epicenter of twentieth century totalitarianism. The one thing they do not want now is extremism of any description. Outside observers would be wise not confuse the current nation-building process with the kind of far-right threats taking root elsewhere.

Trump, Brexit, and the Myth of Ukrainian Nationalism
BY PETER DICKINSON
warrior
позичила на умовах анонімності.

Трохи зради про #львівське_сміття.
По факту, його і далі вивозять з міста "до найближчого лісу". Поліція - зокрема дорожня - завалена сотнями скарг. Відповідальними збираються зробити ДАЇшників (все забуваю, як їх зараз переназвали, бо ж патрульна поліція типу окремо, а стару структуру все ніяк не доліквідують офіційно). Доходить до того, що голови сільрад присилають засмерджені чеки з львівських магазинів (з тих кучугур сміття, що нишком висипають на їх територіях) в якості доказів. ДАЇшники в ахуї, бо їх територія - це тільки дороги, і навіть там вони не мають права зупиняти сміттярки, якщо вони не порушують пдр. Райвідділки в області, як я вже писала, поскорочували, вони фізично не встигають тим займатись.
librarin


звідси

цитата:
  • Liechtenstein had only 80 soldiers go off to their last military engagement (which was in 1886) but came back with 81 because they made a new Italian friend
  • People in Bulgaria move their heads up and down to say no and shake their heads side to side to say yes
  • North Korea and Norway are separated by just one country: Russia
  • The UK has the shortest regularly scheduled commercial flight, which is Westray to Papa Westray. It’s in air for 53 seconds and travels only 1.7 miles
  • The Panama Canal has the Atlantic Ocean on the west and the Pacific Ocean on the east
  • It’s impossible to drive between North and South America
  • Winter and Summer happen at the same time in Ecuador
7th-Dec-2016 11:42 am - ROGUE WON
ass
Originally posted by merig00 at ROGUE WON
ass
Originally posted by oleg_leusenko at Нужна помощь в волонтёрской детской программе
Originally posted by odessa_kid at Нужна помощь в волонтёрской программе
Друзья, с прошлого года я с коллегами организовал бесплатную спортивную секцию для детей из малоимущих семей и детей-беженцев. Для реализации этого проекта мы собираем средства, которые идут на оплату аренды спортзала и ряд других расходов.
Сумма расходов на весь учебный год составляет 12 тыс. грн. На данный момент не хватает ещё 4 тыс. грн.
Если кто-то хочет нам помочь в сборе средств, будем очень благодарны.
Средства можно перечислить на карточку Приват банка 5168 7554 0153 6665
на имя Сычёва Вячеслава Михайловича.
О поступивших средствах и о нашей работе с детьми я отчитываюсь лично.
Спасибо всем, кто остался неравнодушным!
P1010365
6th-Dec-2016 01:32 pm - Krampus-Trumpus
ass
Originally posted by murphyluck at Krampus-Trumpus
ass
Originally posted by mysliwiec at Такім нє мєсто в советской русской Одєссе! І Одесі не місце в таком Русском Мірє.
Але зараз, дякувати Богу, Одеса вже не радянька, скоро буде вже зовсім не російська,  і тому, я, українець, пишу це:

Загальне викладаня  у вишах Української СРСР у 20-ті роки  йшло українською мовою.
Але були і національні курси (був, наприклад, в Одесі ще і німецький курс, з тих фольксдойчів що жили тут з часів Єкатерини, але про німецький курс я лише знаю, що він був).
Ось це - групове фото викладачів і випускників 1929 року єврейського курсу одеського педагогічного інституту з експозиції  єврейського музею «Мігдаль-Шорашим» .



Планувалося, що після закінчення цього вишу всі вони стануть викладачами не тільки мови і літератури, а і з різних  предметів на ідиш.
Ось, наприклад, написаний від руки мовою ідиш у ті ж роки (1928-29)  підручник з електродинамики, за яким навчалися ці студенти:


Але після згортання політики коренізації і хвиль репресій щодо всіх, хто повірив у можливість повноцінного національного відродження в СРСР щиро  і активно прймав у тій коренизації участь,  всіх хто на цьому фото, чекала невесела доля.
Щонайменше заборона на фах (бо кому в російськомовних радянських школах потрібні викладачі на ідиш?),
а щонайбільше, як для "буржуазних націоналістів" - Колима, Магадан і куля в потилицю з спочином в загальних ямах на шостому километрі Овідіопольської дороги, чі в безименних ровах  на другому христианському цвинтарі.*
З посмертним папірцем для рідних про "дєсять лєт бєз права пєрєпіскі".
Та навіть, якщо  хтось з них пережив і ті Сталінськи  часи і  румунську окупацію під час війни,  розстріляти могли і після війни, вже як до "космополітів".
Ще пізніше, радянська влада вже гнобила іх як  бандерівських посіпак:



А іх діти, назавжди перелякані таким приголомшливим руйнівним ефектом від всього свого справжнього національного, ставали вже не єврейською, а посттравматичною русской=русскоязьічной одєсской інтєллігєнциєй.

Найпаскудніше тут те, що на сьогодні хоть щось відомо про долю лише одного з тих, хто на фото.
Про викладача Слабченко. Поламали йому життя комуністи.

Тобто - про своїх жертв національного соціалізму (скорочено нац-изму) єврєї говорять, розкопують, шукають, знаходять, пам'ятають.
А ось до аналогічних розшуків таких самих еврейських жертв, але помордованих не національними соціалістами, а інтернаціональними соціалістами (комуністами), у євреїв за майже 100 років, до сих пір якось руки не дійшли.
Таке враження, що нікому це не цікаво, забули. Лєс рубят - щєпкі лєтят.
Може тому, що саме діти-онуки таких зламаних, змучених, знищенних, працюючи по редакціях одеських ЗМІ, складали радісні оптимістичні радяньскі міфи про дружбу народів, якою так вільно дьішіт денаціоналізований радяньский чєловєк, і ніяк не може надишатися нею аж до того моменту, покі не вдихне повітря Хайфи чі Брайтон-Біч, про яке він мріяв на кухні насправді.

А одиниці з них, що і досі залишилися в Одесі, ті  і до сих пір тримаються за  ту посттравматичну постсовкову  ідентичність - "національність одесит, которьій oтмeчaєт трі Пacхі кряду,".
Аби не єврей, аби не українець, аби не політичний українець.

*
Спи́сок Сандармо́ху — список 1111 осіб,
репресованих в Україні, а також українців, репресованих за її межами, які  були розстріляні 27 жовтня — 4 листопада 1937 року
в урочищі Сандармох поблизу робітничого селища Медвежа Гора у Карелії.


* * *
Про ці наслідки того, що некоректно називають русифікацєю (і що насправді є денаціоналізацією до ступіню русскості), я також писав тут:
Київ жидобандерівський. Свідоцтво про шлюб 1930 р. Одеса жидобандерівська. Шкільний атестат 1928 р.(фото)
6th-Dec-2016 12:35 pm - корисно знати - 2
ass
Margret Satterwaite
#запискикриминолога
#16ДнейПротивНасилияrus и Миф №2 - "миф о короткой юбке" (уже меньше буков и даже картиночка на тему есть)
Пострадавшие "провоцируют" насильников своей манерой одеваться
Открытая откровенная одежда - свидетельство "лёгкого поведения" и доступности, и приглашение к насилию.
Реальность: не установлено абсолютно никакой статистически повышенной виктимности в зависимости от стиля одежды
(за исключением склонности определенного типа насильников к определенным видам форменной одежды).
Само понятие "фривольной, провоцирующей" одежды является логическим абсурдом.
Наверное, нет более распространенной, и в равной степени бессмысленной и оскорбительной, глупости, которую почти неизменно слышат и пережившие сексуальное насилие, и все остальные, когда о нём, этом насилии, заходит речь, как обвинение пострадавших в том, что они сами напросились на насилие, спровоцировав действия насильника якобы слишком фривольной и открытой для данного социума (?) одеждой.Read more...Collapse )
6th-Dec-2016 12:08 pm - корисно пам"ятати
librarin
Margret Satterwaite
#запискикриминолога

Продолжаем наши посвященные мифам о сексуальном насилии #16днейпротивнасилияrus - 2016 Один день - один миф (многобукав, но прошу всё-таки уделить этому внимание))
Итак, Миф №1: Сексуальное насилие - это когда имеет место применение физической силы, а нежелающий быть изнасилованным должен сопротивляться, если действительно этого не желает.
Реальность: Физическая сила применяется в меньшинстве случаев насилия. Сопротивление оказывают примерно 10% объектов насилия.
Почему это миф №1? Очень просто. За много лет в моей практике основной и первейшей проблемой, с которой сталкивались и я и все коллеги, было непонимание в равной степени среди обывателей, и среди специалистов (правоохранителей, медиков, а нередко, и психологов), ЧТО собственно такое НАСИЛИЕ.
Спросите у своих знакомых, друзей, соратников, что такое "изнасилование", по их мнению. Спорю, что подавляющее большинство ответят вам: это когда тебя превосходящей силой принуждают к половому акту. Только вот это абсолютно не совпадает с сутью понятия "насилие".
Сексуальное насилие - это не применение силы, это - неконсенсуальность = отсутствие добровольного согласия.
Read more...Collapse )
Однако, в аспектах, связанных со стрессом, сильным эмоциональным переживанием и связанностью социальными нормами, нам давно пора переходить к более важному и точному правилу: "Только ДА значит ДА".
grammar nazi
вживає фемінітиви.

але коли за кермом чоловіки -- вони раптом геть зникають з картинки і автомобілі самі по собі стикаються між собою.
6th-Dec-2016 10:46 am - ми знаємо шлях
halloween

в їхній мові дійсно зафіксовані і зорі, і вітри, і течії -- і вони дійсно долали Тихий океан на своїх катамаранах.

зі.
а взагалі ця пісня дуже слушна метафора для людства -- бо сам сенс нашого існування у Всесвіті -- це пізнавати його. і рано чи пізно ми рушимо далі.
ass
Originally posted by frankensstein at Так делается пропаганда
Работа российских журналистов в Донбассе:

- Привезите нам с позиций гильзы и осколки мин. Мы дадим детям и будем их фотографировать, а они сделают вид, что играют в это.

- Где, прямо тут, в грязи, посреди дороги?

- Ну да, это же дети Донбасса. Им положено так делать. У нашей аудитории и не такое заходит.



ass
Originally posted by novich_ok at Росіянин в дискусії про Україну
Я маленький и скромный аноним. Моим умениям боевого блогерства далеко даже до пана Гжегожа, че уж там с Луком сравнивать. Впрочем, в своей нише я работаю, стараясь донести слово истины до тех, кто сохранил долю адекватности, достаточную для умения сопоставлять факты.

К чему я все это?

Вот представьте, в 1942 году в окоп к советским солдатам впрыгивает человек и говорит «Guten Morgen! Glauben Sie nicht, dass die sowjetische Führung eine dumme Befehle sendet?» (Доброе утро! Вам не кажется, что советское командование отдает глупые приказы?). Опосля чего не понимает, почему его избили, связали и пытают, хотя он только хотел помочь советом. Если непонятно, то это про попытки россиян объяснить украинцам, что в Украине надо менять, чтобы все было хорошо.

Ну в смысле я допускаю, что Арканоид или еще кто-то может прийти из самых лучших побуждений. Вот только на впечатление о такой попытки влияют несколько иные факторы.

В российском блоггерстве, а, до эпохи блогов, в литературе, принято отрешенно размышлять о судьбе России: что делать, кто виноват и как нам Россиюшку обустроить. Украинское блоггерство движимо ненавистью к России, как к агрессору, и к россиянам, как к захватчикам. Да, я не зря привел аналогию с немцем, впрыгивающим в окоп к солдатам. Он хорошо иллюстрирует ту пропасть между задачами украинских блоггеров и характерной для российского блоггерства отвлеченной беседой о судьбах страны.

Когда кто-то пытается впрыгнуть с той стороны в окоп к украинскому блоггеру, первое что увидит — направленный в свое лицо ствол винтовки. Это при условии, что украинский блоггер оказался наблюдательным и заметил, что бегущий безоружен. Ненаблюдательный пристрелит еще на подходе, ничего личного, просто война.

Обычно, впрыгнув с вражеской строны в окоп к украинским блоггерам, россиянин совершает вслед за первой глупостью вторую.

Вот что вы сделаете, когда увидите, что вас на мушке держит злой небритый бандеровец? Ну ладно, не обязательно бандеровец. Вы (первая глупость), движимые только хорошим и желанием помочь, прискакали в зону боевых действий и запрыгнули в окоп. На вас навели оружие. Ваша реакция?

Стоит отметить, что, чем больше у людей боевого опыта, тем шаблонней их реакция. Увидев ствол, смотрящий в их сторону, они поднимают руки. Российский блоггер начинает возмущаться. И рвется достать из внутреннего кармана документы.

Понимаете, украинский блоггер — это несколько иное явление, чем российский. Еще не начался майдан-2013, еще Овощ гордо восседал на президентском кресле, лоббируя российскую экспансию, украинская блогосфера уже столкнулась с российскими ботами и идеологами русского мира. Тысячи людей ходили по акаунтам украинских блоггеров, где оскорбляя по национальному признаку, где логически объясняя, что Россия супердержава, а Украина только окраина.

Я, наверно, самый миролюбивый из украинских блоггеров. На войне у меня был бы не окоп, а палатка «Информационная помощь пострадавшим в конфликте иностранцам». Аккуратная такая и чистенькая. Но за ширмой — ванна для разделки трупов, коричневая от толстого слоя засохшей крови разных там шпионов и диверсантов.

Это я к тому, что сегодняшние украинские блоггеры — это те, кто выжил после длящейся несколько лет информационной агрессии. Агрессии многовекторной, от «Сосёте, петушки, у своего обамки-то» до «вот ссылка на научное исследование о том, что Украины никогда и не существовало». Агрессии в исполнении как явных ватников, так и типа представителей оппозиции. Многие, если не все, помнят приходящих в комментарии "антипутинцев" с тезисами вроде «я против Путина, но волеизъявление жителей Крыма надо уважать».

Вдобавок к весьма странному поведению, российский блоггер часто обладает типичным для ватника незнанием мелочей и непониманием ситуации. Конечно, он считает, что, если пробовал галушки, читал Гоголя и смотрел на ютубе гопак, то обладает исчерпывающей информацией об Украине.

Не надо отвлеченных размышлений. Не надо.

Лучше всего будет воспринято то, что вы можете сделать прямо сейчас.
Когда человек вместо абстрактных советов говорит "у меня блог с тремя миллионами читателей, пишите статьи под мою аудиторию и я буду их публиковать" — это будет понято и воспринято. Когда человек говорит "информационная политика Украины ужасна, вам надо что-то с ней делать" — его пошлют нахуй. Это вот типично российское "надо что-то делать" вместе с ленью, с нежеланием поднять зад и что-то изменить... оно достало всех.

Чтобы быть понятым украинцами, подойдет любой рецепт, который можно сделать прямо сейчас на местном уровне. В Украине нет той дистанции между правительством и населением, что в России. Если достаточно хорошая идея, можно будет найти того, кто воплотит ее на местном уровне или даже сделает на ее основе законопроект и поставит на голосование в Раде. Представительная демократия в Украине не идеальна, но работает.

И, блин, изучите ситуацию. Количество "экспертов", не владеющих информацией, в украинском фейсбуке такое, что на три России хватит. Плюс еще есть "экспертная" скамья запасных из бабулек, не владеющих фейсбуком. Хорошо, хоть сейчас зима, на лавочке сидеть холодно. А то бы их экспертное мнение провожало бы меня на работу и встречало.
ass
Originally posted by bytebuster463 at Питання колективної епідеміологічної безпеки. Про мовосрач
Стосовно мовосрача, який поширюється інтернетами, і загострення якого ми спостерігаємо цього тижня.


Історичні першоджерела.

Все те, що відбувається зараз в Україні, є наслідком насильницького змосковщення. І нічим не відрізняється від мовної ситуації в Чехословаччині аж до 1945-го року:

Read more...Collapse )

Німецьке вторгнення до Чехословаччини відбулося саме під прикриттям «защіти нємєцкоєзичних граждан».
І громадяни Чехословаччини усвідомили, що німецька мова — це зброя, якою скористалася нацистська Німеччина з метою зупинити волю до спротиву самих чехів-словаків. Бо ж, як можна стріляти в такого самого німецькоєзичного, як ти сам?


Колективна безпека

Методи розповсюдження московства нічим не відрізняються від біохімічних процесів, які відбуваються при ураженні організму хвороботворною бактерією. Причому першоджерело зарази бере участь лише у початковій фазі епідемії, а решту «роботи» виконують самі жертви, заражаючи оточуючих.

Read more...Collapse )


Ітогі підведемо.

  1. Ми не перші, з ким це сталося. Варто знати досвід попередників.
  2. Наш ворог — це епідемія, сифіліс московства.
  3. І тому мовне питання — це питання життя. Питання безпеки. Колективної епідеміологічної безпеки.
  4. Ніхто не може примусти тебе до щеплення.
  5. Але якщо таких само нещеплених, як ти, стане 5% чи більше, то не дивуйся, що на твою вулицю прийде чума, сифіліс, похмєльє і плоскостопіє.
  6. І викосить нахій тебе і усіх твоїх сусідів, а не лише 5% ідіотів борцунів за власну зону комфорту.
  7. А ще не дивуйся, якщо в один прекрасний момент 95% щеплених сусідів візьмуть дрючка і тим дрючком заженуть тебе запарєбрік у лепрозорій. Просто тому, що вони хочуть жити і не залежати від волі тих 5%, і виявляться сильнішими, ніж ти.
  8. Або сильнішим виявишся ти — тоді див. пункт про епідемію. Власне, так і сталося у 1919-1924 рр.
  9. Не обирати нічого — неможливо. Відмова від вибору — це також вибір. Так само, як «нічого не робити» зі щепленням дорівнює відмові від щеплення.
  10. Кожен на своєму місці обирає, чи він на боці життя, чи на боці сифілісу.
У мене все на тему мови.

Оригінал публікації — на Дрімі. Підписуйтеся, бо ЖЖ може опинитися закритим у будь-який момент.
ass
Originally posted by litobude4 at Киев. Институт рака. Детское онкологическое отделение. Нужна четвертая отрицательная группа крови.
Киев. Институт рака. Детское онкологическое отделение. Катюша, 12 лет, после 10 блока химии. Очень сильно упали тромбоциты. Очень сильно ей нужна четвертая отрицательная группа крови.
П Е Р Е П О С Т!!!



https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1870618266500515&id=100006570786375
4th-Dec-2016 05:17 pm - Тенденція
ass
Originally posted by morreth at Тенденція
Фраза "Неважливо, якої раси актор, аби грав добре" звучить ЗАВЖДИ на захист білих акторів у ролях небілих персонажів та проти "кольорово-сліпого кастингу".
Фраза "Неважливо, якої статі працівник, аби добре працював" звучить ЗАВЖДИ на захист чоловіків та проти квот для жінок.
Фраза "Неважливо, якою мовою людина говорить, головне, що патріот" звучить ЗАВЖДИ на захист російськомовних.

Висновки залищаю вам.
4th-Dec-2016 02:54 pm - #подзвоніть_татові
dwarfish
Оксана Трушик

Про 100 гривен (250 рублей, 3,5 доллара).
Никак не могу донести свою мысль о равном участии родителей в воспитании детей. Никак не могу донести, что расходы на детей - это не только и не столько деньги. Это время, нервы, способности организовать, умение услышать потребности детей, постоянный фокус внимания.
И не важно родители вместе, в разводе, в разъезде, в раздрае, в обиде, в вендетте, в запое или где ещё. Время, деньги и внимание должны быть разделены и ответственность должна быть равная. Между прочим, это не мне так захотелось, это в законе так написано.
Ситуация.
Образование моих детей в этом учебном году стоит мне 35.000 грн. Это только официальные платежи. Без поездок на каникулах. Без оплаты кружков, секций. Это не про лекарства, врачей, зимние сапоги, красивую шапку и новую клавиатуру.
Это про не самые дорогие школу/колледж/проф.курсы. Скажем так, минимальный образовательный набор.
Это много или мало? Это большая сумма или нет? Это мои мажорские замашки или жизненная необходимость?
Тезис.
В нашем обществе существует полная и безоговорочна индульгенция тем, кто в воспитании детей не участвует. И в противовес - абсолютная непосильная ответственность возлагается на тех, кто с ребенком остался. ВСЯ ответственность - финансовая, ответственность за жизнь и здоровье, за образование, обеспечение всех потребностей.
Требуют от того родителя, который с детьми. Который в 24 часа должен втиснуть - заработать денег на себя и иждивенцев, лечить, кормить, одевать (время! время на выбор всего этого!!), уделять достаточно времени и внимания, любить, не кричать, не раздражаться, ходить на родительские собрания и т.д. (сами допишите или почитайте, что я на эту тему уже писала).
Второй родитель автоматически - "что с него взять? где его искать?" - исключается из поля видимости, фокуса внимания, а поэтому ему не достается ни осуждения, ни ответственности (любой ответственности - моральной, уголовной, административной).
В чём это выражается?
- если найдут выброшенного на мусорку младенца, будут искать и посадят мать. И никто даже не задумается, откуда у нее младенец появился и как насчет ответственности того, кто.
- если мать оставит одного младенца, чтобы выйти из дома и заработать денег, осудят кого? Кого посадят, если не_приведи_г-ди, что-то случится в её отсутствие? Мать. И никто даже не подумает спросить - а где же тот, второй родитель, который должен был разделить ответственность и принести денег/сходить в магазин/посидеть с ребенком?
- если у матери не хватает денег даже на полноценное питание ребенку, кто в этой ситуации будет "дура, неполноценная мать, которая даже заработать/попросить/выпросить/костьми_лечь/глотку_грызть" не может? А отец? А что отец. Он живет далеко, они давно расстались, ну он пять рублей в прошлом году переслал, у него новая семья - ясно_понятно кароч.
****
Да, я ж про 100 гривен обещала рассказать.
Вобщем, я про то, что не взирая на официальные платежи, в учебных заведениях появляются иногда потребности в дополнительных 30, 100, 150 гривнах.
Давайте поможем мне и угадаем, кому звонит/пишет в таком случае род.тройка, классный руководитель?
***ответ писать не буду, кто не догадается, пишите в личку)))***
И знаете, в прошлом году мне было этой тенденции не видно/не ясно/не понятно. А в этом году мои дети ушли в систему образования и вдруг меня торкнуло. С чего это вдруг я буду поддерживать эту фиговую систему третирования родителей, которые и так рядом с ребенком и за все в ответе?
Системе легко жевать того, кто слабее и уязвимее. Пусть пробует сжевать другого.
В мою задачу не входит менять систему поборов, ну его нафиг, это не мой баттл. Я от платежей, типа, в фонд, на моющие, на двери не отказываюсь. Я просто отвечаю: "Этим занимается папа. Звоните ему."
Чтобы так делать, надо четко осознавать, где твоя, а где не твоя ответственность.
Я не могу снять с себя ответственность за образование детей, за их здоровье, душевное состояние. Поэтому я с ними живу, общаюсь с их педагогами, слушаю их рассказы, помогаю, вдохновляю, ругаюсь или оставляю в покое. Поэтому я рассказываю им про ценность времени и учу тратить не только чужое, а и свое время на свои потребности.
Общество выдало моему бывшему мужу "разрешение" не участвовать ни душевно, ни собственным временем, ни финансово в жизни детей. При этом он считается отцом и будет им считаться до конца жизни. Я не могу ни законодательно, ни по совести заставить нести его часть ответственности, которую я выше описала.
А возложить на него ответственность за 100 гривен я могу.
100 гривен? да-да, позвоните папе.
Слона, чтобы съесть, надо расчленить на маленькие кусочки.

П.С. вы ж поняли, что текст не про деньги, да?
mwahaha
треба піднімати настрій:
2nd-Dec-2016 10:19 pm - вкрала
dwarfish
Give a man a fish and he’ll eat for a day, teach a man to use gender-neutral pronouns and he’ll be uncomfortable with many common proverbs.
ass
Originally posted by rusistka at Из области языкознания
Это чума!
Сейчас один из моих московских оппонентов, которого я считал за адеквата, показал мне доказательство, того, что "хохлы совсем рехнулись".
Доказательство представляло собой украинскую листовку по оказанию первой медицинской помощи человеку, который "втратив свідомість".
Я долго смотрел на листовку, не понимая в чем суть прикола - там было все правильно, грамотно и по полочкам.
"Ну ты чё, не понимаешь? - объяснил он мне, - они уже считают потерю свидомости заболеванием, которое требует медицинской помощи".
И тут меня осенило, я спросил, что с его точки зрения значит слово "свідомість".
"Ну так это - если в общих чертах, то это это ненависть к русским и вообще, ко всему русскому" - охотно пояснил он.
Тогда я сказал ему, что "свідомість" - это по русски "сознание", а "свідомий" - это "сознательный", а "втратив свідомість" - это абсолютно медицинский термин, означающий "потерял сознание".
Он сначала даже не поверил и гугль транслейтер не сразу убедил его, но в конце концов он понял, что я - прав, и удалился какой-то просветленный.

Андрей Шипилов

2nd-Dec-2016 09:00 pm - Африка
ass
Originally posted by ne_znaiko at Африка
               


ass
Originally posted by pocketfull_of at позбирала по свому фейсбуку давні анекдотки про українську шмультурку
Шукала, аби процитувати в дисері, одну анекдотку, яку точно викладала на фейсбуку. А доки шукала її, подумала, що прокрастинувати так прокрастинувати, й позбирала всі історійки про українську літ-ру, які викладала за останній рік.



Дуже мене розчулюють історії про маленьких людей у цій культурі, весь той дріб'язок, який завалюється за підкладку часу й забувається, може, й першим.
От, скажімо, 1880-90-ті, часи глухі й темні, як глупа ніч. Всі практикують savoir vivre як миша під віником. Ніде ані шелесне. Якщо високим штилем, то всі ховаються, як у катакомбах, де тільки по знаках на стінах і знати, що там ще хтось був - а якщо низьким, то поховалися, як таргани.
От і в київській семінарії знаходиться "тихий і плохий, хоровитий семінарист" - сам на зборах не говорив, проминеш і не помітиш - зате якось так виходило, що навколо нього тусувалися всі семінаристи, зацікавлені у національній справі, книжечки він їм тягав, а потім і створив їм те, що на наші гроші назвалося б коворкінґом. Коли він став дяком у Йорданській церкві на Подолі (її знесли у 35-му), в нього на квартирі залягла бібліотека нової семінарської громади. "Чимось давнім, з перших віків християнства віяло од його постати та його життя", - пише про це Сергій Єфремов. У чотирикімнатній квартирі, напхом напханій напівзабороненими і геть підозрілими книжками про культуру, якої не мало бути, мовою, якої офіційно не існувало, постійно тусуються якісь шалені натовпи, інколи господар приходить - а всі спальні місця вже зайнято, то він, не ремствуючи, зніме двері з петель і так на дверях і спить; чи виголоднілі гості всі запаси харчів виточать - то чаю вип'є та й годі, самовар все ж хтось увесь час ганяв. Називали цю бібліотечку Ельдорадо, бо туди завжди можна було б прийти, там усіх прихистили б. "Все життя його було подвигом любови, незримої, нікому не знаної, ніким, може, не відчутої," - пише Єфремов.
І це, умовно кажучи, не Грушевський, який лишає по собі тексти, цього чоловіка не пам'ятає ніхто, крім вузьких фахівців з того періоду, але хто зна, що для збереження культурки-шмультурки насправді важливіше - тексти чи середовище? Себто, власне, я певна, що таки важливіше середовище - для тих, хто живий в будь-який момент, а не з перспективи читача, який живе на сто з гаком років пізніше. Ну, тепер от і ми з вами пам'ятаємо про бібліотечку-коворкінґ, і про її господаря, який спав на дверях і гримів порожнім начинням.
Звали його Лука Скочковський.

****

Я не люблю Булгакова (з етичних міркувань, але, як це не дивно, не за російський шовінізм - не любила його ще до того, як довідалася ще й про це). Зате Сергій Єфремов, людина-робот і мімімі, зробив, здавалося б, неможливе - мені вперше в житті стало шкода Булгакова-старшого, ледь не до сліз.

"Професор духовної академії "Афоня" Булгаков, спеціаліст духовної цензури, дуже конфузився свого становища, бо як професор усе ж таки розумів, що його роля в цензурі не дуже лицює професорові. Добродушний і не дуже розумний, Булгаков навіть не пробував якось маскувати свого конфузу. В першій же нашій розмові з приводу "Заметок на текущие темьі" він признався, що йому дуже мої статті подобаються [...] Червоніючи й заникуючись, ніяковіючи, Булгаков иноді здавався на мої резони й, хапаючись за голову з одчаю та вигукуючи: "Что вьі со мной делаете!" - поновляв викреслений текст. Але частіше бувало, що він тільки руками розводив і безупинно проказував: "Не могу-с, никак не могу-с... Ведь с меня взьіщется..." [...] Добродушний Афоня, увесь червоний та зніяковілий, скрикнув: "Ну, й що ви зо мною оце робите! Я ж не можу... Розумієте - не можу. Я знаю, колись ви в споминах своїх напишете, що був у мене такий і такий, мовляв, дурний цензор, але ж... Ну, робіть, що хочете, а я не можу...""

Ось людина, яка чітко розуміла, що опинитися не по той бік історії і все своє життя присвячує справі - як він сам розуміє - неправій і приреченій, - подумала я. Спасибі Єфремову, який таки написав у спогадах про дурного цензора, за цей недоладний і трагічний типаж.

***

Read more...Collapse )
grammar nazi
будь-яке притомне місто, яке має старовинну забудову, цю забудову береже і підтримує у гарному стані.
бо це не лише цікаве місце для туристів -- а й можливість знімати серіали -- історичні чи фентезі -- на живій місцині з мінімальним втручанням.
згадайте ту саму Гру престолів -- скільки всього там знімали на місцині в Ірландії.
відповідно, ті, хто втулили цю будівлю посеред історичної забудови, власними руками похєрили величезні гроші, які можна було б заробити на зйомках в такому гарному місці для закордонних серіалів -- і перекрили для вітчизняних знімальних груп (котрі ми знаємо як фінансують) можливість знімати атмосферно прямо в центрі міста.
діксі.
grammar nazi
бо в мене пам"ять погана, а такі речі треба пам"ятати, щоб не потрапити в таку ситуацію знову.

отже, у вас беруть коментар для статті -- з якого візьмуть одне речення і те перекладуть російською. а на здивування, що цитати з мережі лишили українською, а мою чомусь переклали (не знаю, якою мовою давала коментар Тамара Злобіна), обізвуть це вишиватництвом

kostrova11

kostrova12

міркування в спільноті були цілком коректними і стриманими. але панянка, яка, власне, брала коментар, написала постик із чудовими тегами:
kostrova1

отже, постає питання до ресурсу Апдейт -- це в них свідома антиукраїнська політика, чи це просто в дівчини повністю відсутнє розуміння мовної ситуації в країні і її наслідків.
і найсумніше, що коли вона в мене брала коментар, спілкувалася зі мною цілком пристойною українською.
і так, паралелі із реакцією чоловіків на твердження жінок про насильство і згвалтування практично повні.

зі.
закінчилася розмова отак:
Read more...Collapse )
be_mine
shchur

(про всяк випадок повторюсь, весь фрагмент про гендер -- маячня і профанація)
babka
«CherchezlaFemme», від організації «Рівність та Взаємоповага», про яку я до того жодного разу не чула.

обіцяли вручення відзнак «Рівність та Взаємоповага» за сприяння участі жінок у політиці і цілу подіумну дискусію «Гендерні стратегії політичних партій: перспективи та виклики».

хлопчик від цієї організації розповідав про типу дослідження, яке ця організація провела -- і дві третини того, про що він розповідав, було діяльністю жіночих організацій. жодну з яких він не назвав.
ніякох подіумної дискусії не було, було тільки нагородження -- під час якого підстаркуватий дідок намагався цілувати нагороджуваних ним жінок.
була дуже здивована, побачивши в переліку нагороджуваних сестру Надії Савченко, Віру, підписану як громадський діяч.

а коли нагородили Ірину Луценко, депутатку, яка (як кажуть обізнані люди) поклала чимало зусиль на підготовку ратифікації Стабмульської конвенції, вона почала розводитись -- на заході про участь жінок у політиці на початку акції "16 днів проти гендерного насильства" -- як у нас мало чоловіків, всього 30% населення (що не відповідає дійсності), і про те, як ми маємо їх захищати і рятувати. я собі ледве не відбила обличчя фейспалмами. ну тобто до того все було дуже сумно -- але це мене просто вбило.

зі.
чи не єдина промова, яка була влучною і доречною, була від Лариси Кобелянської -- але від неї годі чекати іншого.
needs a hug
Birth Trauma: Definition and Statistics

Насилля над жінками: акушерський вимір

треба все ж взяти себе в руки і таки написати про свій досвід.
29th-Nov-2016 03:59 pm - #склянастеля
be_mine
Ольга Брильова

Нагадайка
У вівторок, 29 листопада, починаємо ділитися історіями зі свого професійного життя під тегом #склянастеля.
Тобі платили менше, ніж колезі-чоловікові? Тобі відмовили на співбесіді через те, що в тебе є діти/нема дітей? Ти не можеш отримати підвищення, бо підвищують чоловіків? Тобі заважали отримати освіту у "чоловічій" сфері? Тобі є, що сказати.
Колежанки, ситуація дуже серйозна. Ось зараз декілька чоловіків (не з найтупіших, повірте) на блакитному оці розповідають мені, що гендерної дискримінації в Україні не існує, а що жінки обирають низькооплачувану некваліфіковану роботу - то вони самідурепивинні.
Згадаємо, як було з #я_не_боюся_сказати. Змусимо їх продерти очі.
(Переклад картинки
напис на табличці: "Гендерний розрив у зарплатні".
- Я нічого не бачу.)

warrior
Анна Иванова

Подумалось тут на досуге.
Вот все страшно против того, чтобы принимался какой-нибудь закон о профилактике домашнего насилия, о противодействии домашнему насилию. Говорят - тогда бабы все сплошь начнут мужиков курощать и садить в тюрьму. Как в америках и европах. Там в америках и европах все мужики сидят, ну вы знаете.
При этом, я очень много слышу от мужчин насчет женского домашнего насилия. Особенно психологического, конечно, но утверждают, что и физическое присутствует. И мужики страшно от этого страдают, страшно. Алкоголизм, депрессии, инфаркты, вот это вот все.
И почему тогда все эти несчастные против? Наоборот, обеими руками должны поддерживать, участвовать в дискуссиях, продвигать, требовать и настаивать на таком законе.
Представляете, мужики, какая красота. Пилит вас ваша благоверная за что-нибудь, мусор не вынес, там, полочку не прибил, аванс пропил - а вы такой хопа - и в шелтер, например. и там с психологом бесплатным общаетесь, душу изливаете. А уж за скалкой по башке там и вообще полиция сразу приедет и вашу благоверную от вас изолирует. И сразу вам дают развод, и помогают примириться с разрывом отношений и одиночеством.
Смешно, правда?
И смешно не потому, что "ну мужики же сильные и гордые, они не будут этим пользоваться", а потому что понятно, что все разговоры про "ужасное психологическое насилие от баб" - фикция на самом деле. Ну то есть как, фикция - понятно, что "вынеси мусор, прибей полку, ребенку надо зимнюю куртку купить, что ты опять в танки свои уперся" напрягает, особенно, если мусор выносить не хочется, а в танки упираться - строго наоборот. Просто все это не стоит того, чтобы делать какие-то там активные телодвижения, и уж тем более - бежать из дому и срочно разводиться. Зачем, если можно просто наорать на жену, например, лечь на диване в трагической позе, взывая к небу "почему у всех бабы все сами успевают, а ты все время устаешь и тебе надо помогать?!", а то и дать в глаз? И потом еще и её во всем этом обвинить, заявив, что она довела и спровоцировала, и вообще - пусть подумает, кому она будет нужна после 30, разведеночка с прицепом? И нет, что вы, это не насилие ни в коем разе, а самооборона и восстановление нормальной семейной иерархии. Скрепы, можно сказать.
Поэтому, когда спокойно говоришь очередному страдальцу от выноса мозга, что можно все это просто не терпеть, а разойтись с ужасной женщиной и жить спокойно - он сначала чаще всего ошеломлен, что ему такое предлагают, а потом возмущен. "А чё она?!" - спрашивает он. "Нет, вот пусть она молчит и улыбается, и не забывает пироги свежие на стол метать, чё это я уходить должен? А! Точно! Еще дети же! Как дети-то без отца?". Нет, мужчина никуда не хочет уходить от пирогов, свежих футболок, чистого дивана и детей, он просто хочет, чтобы ему позволили орать, угрожать, манипулировать и иногда, может, давать под глаз. Он вполне удовлетворен наличием насилия, и совершенно спокойно его оправдывает, и не надо его от него защищать, упаси боже. Уберите вообще руки от семьи, а то еще найдете мужское психологическое насилие, мужское сексуальное насилие, мужское экономическое насилие, да еще найдете насилие не только над женой - и вообще пойдут институт семьи, нравственность и скрепы к такой-то матери.
Как-то вот так, господа и дамы, как-то вот так.
grammar nazi
для оцієї статті брали в мене коментар.

хоча насправді я написала оце:

в модельній індустрії нормою вважаються худорляві високі жінки певних параметрів, на яких добре виглядають придумані модер"єрами предмети одягу.
жінки з такими параметрами складають менше ніж третину відсотка від всіх дорослих жінок.
на жінок із стандартнішою фігурою змоделювати одяг складніше -- через наявність численних різних об"ємів і форм.
відповідно, в індустрії моди такі жінки вважаються плюс-сайз -- навіть якщо на звичайний погляд вони не те що не плюс, а і на сайз ледве тягнуть.
в неопатріархатній культурі, в якій ми всі живемо, жінки повинні не лише обслуговувати чоловіків сексуально, побутово, репродуктивно і емоційно --
вони повинні вкладати величезні гроші, нерви і час у те, аби виглядати так, як зараз вважається прийнятним для жінок виглядати
але єдиного стандарту не існує -- і для більшості людей це не привід святкувати будь-які форми тіл, а можливість кпинити з жінок і ставити їм на вид те, що вони мало вкладаються у свою зовнішність (читай, вдувабельність)
відповідно, навіть олімпійським спорстменкам такі "знавці" розповідають про те, які вони негарні і нездорові, а моделям плюс-сайзу закидають міфічну зайву вагу.
отже, коли ми говоримо про жінок поза контекстом індустрії моди, викоритосувати шаблон модель / модель плюс-сайз нема сенсу, тому що це не стосується справи.
This page was loaded Dec 8th 2016, 11:50 am GMT.