?

Log in

Mary Xmas: Бо я давно не вірю в силу слова
свобода, равенство, сестринство
трішки поезії 
19th-Sep-2016 02:50 pm
ass
Originally posted by maryxmas at трішки поезії
я ці вірші вже постила по рази два, мабуть, кожний. а може, навіть і більше. але все одно.
отже, під катом переклади українською Пушкіна, Лєрмонтова, Бернса, Шіллера, і ще трішки всякого, взяті з книжки:
Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі. Антологія /Упоряд. і авт. передм. М. Н. Москаленко.— К.: Дніпро, 1995.— 693 с.


Олександр Пушкін
АНЧАР

Серед розпалених рівнин,
В пустелі бляклій і заклятій,
Анчар, у всесвіті один,
Стоїть на невблаганній чаті.

Пожерта спрагою земля
Його в день гніву породила,
І мертве листя та гілля,
І корінь трутою впоїла.

Смертельний сік тече з кори,
Розтанувши в південну пору,
А в прохолодні вечори
Він стигне у смолу прозору.

До нього й птаство не летить,
І тигр не йде; лиш вихор чорний
На древо смерті набіжить —
І лине геть, уже тлетворний.

Коли ж хмарина забреде
І зросить лист його дрімучий —
Уже отруйливий, паде
Із віття дощ в пісок пекучий.

Та чоловіка чоловік
Послав до древа владним оком,
І той слухняно в путь потік
І вдосвіта вернувся з соком.

Приніс погубну він смолу,
Ще й гілку з в'ялими листками,
І по змертвілому чолу
Плив піт холодними струмками.

Приніс, і поточивсь, і ліг
У закутку шатра на лика,
І вмер нещасний раб край ніг
Непереможного владики.

А трутою тією цар
Свої наситив стріли вірні,
І згубу й смерть поніс анчар
Сусідам в землі непокірні.

переклад -- Леонід Гребінка.


с.493
Павол Орсаг (Гвєздослав)
СОНЕТ

Ти помилився, Пушкіне великий,
В роздратуванні мовивши сліпім,
Що в руськім морі злитися однім
Повинні всі слов'янські наші ріки,


А коли ні, то висохнуть навіки.
Сама природа поглядам твоїм
Перечить,— барвам даючи земним
Дорогу вільну, шлях многоязикий.

Дух — як вода, що випари свої
У понадземні посила краї,
Щоб знов на рідний лан вони спадали,

їй ненавистен вод гнилих застій.
Річки, що з духу людського постали,
У течії не вмістяться одній.

переклад -- Тодось Осьмачка

перекладач Дмитро Білоус.
МОЛИТВА АБЕТКОВА
Аз молюся словом сим до Тебе,
Боже мій, що сотворив на світі
Видимі й невидимі істоти,
Господи, пошли Свого на мене
Духа, щоб зродив у серці Слово,
Єже буде для добра всім сущим
Животворне Мудрістю Твоєю.
Затверди Закон — ясний світильник
І дорогу праведного Слова,
Й рід слов'янський сподоби хрещений,
Кротких тих, котрі людьми Твоїми
Ласкою Твоєю нареклися,
Милості вони Твоєї просять.
Нам дай, Боже, всемогутнє Слово,
Отче, Сину й Найсвятіший Духу,—
Прагнучи од Тебе допомоги,
Руки піднесу свої до Неба:
Силу й мудрість дай Твою черпати,
Тільки ж Ти даєш снагу достойним,
Упаси нас, Боже, од спокуси,
Фараонської важкої злоби,
Херувимську мисль подай і розум,
Царю наш Небесний, хочу славить
Чудеса Твої предивні, вічні,
Шестикрильної снаги спізнати,
Щедре діло, Вчителем твориме,
Юному й похилому доступне;
Язиком новим хвалу воздати

і Отцю, і Сину, і Святому Духу,
і нині, і присно, і на віки вічні
амінь.

перекладач Микола Лукаш

ВІДПОВІДЬ ЗАПОРОЖЦІВ ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНОВІ
Царя небесного харцизе
Високорогий сатано
Не годимося ми в підлизи
Жери-но сам своє лайно
Воно нам в пельку не полізе

Крамарю грецький просмердівсь
Ти тюлькою на честь ісламу
І палями обгородивсь
Швидка напала твою маму
І ти в дрислинах уродивсь

Подільський кате струп'я вкрило
Тобі все тіло мов шпориш
Конячий зад свиняче рило
Побережи дурний свій гріш
На масті та святе курило

Роберт Бернс
МОЄ СЕРЦЕ В ВЕРХОВИНІ
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай!
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.

Прощавайте, сині гори, білії сніги,
Прощавайте, темні звори й світлії луги!
Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,
Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя дума в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Фрідріх Шіллер
ВЕЛИЧ СВІТУ
Вдаль, крізь безмір світів, тих, що творящий дух
Вивів з безодні вод, лину, як вітру дмух,
Перелину
Й там аж якоря кину,
Там скажу кораблеві «Стань!»,
Де творіння проходить грань.

Бачу я — молоді зорі й сонця встають
В тверді вічній верстать тисячолітню путь,
Грають хвилі
До принадної цілі;
Десь далеко вловляє зір
Інший простір — без сонць, без зір.

Далі й далі в світи до небуття лечу,
Мужньо й сміло вперед променем світла мчу,
Крізь тумани
Часом небо прогляне,
Змінні блиски сузір, систем
Мерехтять золотим дощем.

Тут назустріч мені човен з плавцем хисткий:
«Ти куди це летиш? Стій, подорожній, стій!»
«Світу краю
Я в просторі шукаю!
Там скажу кораблеві «Стань!»,
Де творіння проходить грань».

«Стій, даремно пливеш — спереду скрізь безкрай!»
«Стій, даремно пливеш — ззаду безмежжя, знай!»
Думко сміла,
Опусти орлі крила!
Ти, фантазіє, без надій
Кинь тут якір зухвалий свій!

перекладач Михайло Драй-Хмара
Михайло Лєрмонтов
ХМАРИ
Вічні мандрівниці, хмароньки горяні!
В небі блакитному, ніби перлини ті,
З любої півночі в сонячні сторони
Разом, вигнанці, зі мною ви линете.

Хто ж то вас гонить, покараних долею?
Злоба одверта? Чи заздрість захована?
Чи вас обтяжує злочин сваволею?
Друзів обмова, отруєм наповнена?

Ні, вам докучили ниви неплодняві,
Ви — понад пристрастю, понад стражданнями;
Вічно на волі ви, вічно холодні ви,
Поза вітчизною, поза вигнаннями.

Максим Богданович
КНИГА
Узявши Псалтиря у шкіряній оправі,
Сріблясті защіпки я з дзвоном одімкнув,
Перечитав рядки кирилиці ласкаві
І воску з ладаном приємний пах почув.

Прегарна псальма ось: «Як олень той шукає
Джерел погожих, так шукаю Бога я».
Якою свіжістю від слів цих повіває!
Як радісно вперед спішить душа моя!

І бачу я — в кінці нехитра є приписка:
«Щоб скинути з душі важкий тягар гріхів,
Списав цю книгу Йван із міста Вовковиська,
Як літ сім тисяч сто пройшло з початку днів».
This page was loaded Jul 23rd 2017, 4:32 pm GMT.