December 16th, 2013

roma

сміх наша зброя

Ірена Карпа - Коломийки про Януковича і Путіна








Лучшие фотоприколы третьей революционной недели

(варто звернути увагу, наскільки часто згадується проблема гей-шлюбів -- і як саме це робиться)

і ще до цієї теми
lady

будуй Січ



Aleksandra Kovaleva
Уже неделю хожу с одной радостной мыслью, и все не знаю, как бы ее правильнее и без пафоса озвучить. Так и не решила, как. Поэтому просто вываливаю, разбирайте.
‪#‎Євромайдан‬ (давно переставший быть "Евро") это не просто протест, не просто территория свободных людей, и уж точно не музыкальный фестиваль, как любят утверждать скептики.
Майдан - совершенно удивительное, парадоксальное антропологическое явление.
За три недели в центре Киева образовалось государство в государстве. Думала сравнить с Христианией в Копенгагене, но там все основано на сибаритстве и нигилизме, а здесь - совсем другая история.
Организованная система питания, отопления, строительства и т.д. - это мелочи.
Другое дело, что территория Майдана имеет свои муниципальные центры, спальные районы, и, собственно, главную площадь))
Здесь есть таможня и пограничники. Органы, правопорядка. Организованная, хоть и безоружная, армия (вчера не выдержала, чмокнула одного добровольца/киевского менеджера, стоявшего в оцеплении под баррикадой).
Больницы, ЖЕК, действительно поддерживающий порядок. Общественный банк. Пресса. Кинотеатр.
Есть даже университет.
На выходные приезжают туристы, в этот период все системы работают в усиленном режиме.
И все организовано добровольцами, без шкурных интересов и просто потому, что так надо. Все это организовано, потому что люди задумались друг о друге. Люди думают не "как бы лучше сделать себе", а "как бы лучше сделать окружающим". Не "зачем мне это делать, если я могу не делать", а "если я могу это сделать, то почему бы нет?".
Появилось внутреннее гражданское самосознание, вроде народной самоидентификации.
Майдан - это живой, самоорганизовавшийся, и отлично функционирующий социум. Манна небесная для антропологов.
И все это - за какие-то вшивые три недели.
Ребята, вы до сих пор ноете, что нет лидеров? Оглянитесь по сторонам - какие в жопу лидеры? Вы все сами прекрасно организовали.
Вы - прямое доказательство тому, что нам не нужна надстроенная верхушка в виде власти. Система функционирует самостоятельно, были бы честные люди.
Никогда не понимала этих пафосных речевок о том, что мы - потомки козаков. Теперь понимаю.
Запорожская сечь - в крови.
be_mine

гендер і революція, частина тринадцята

Victoria Globa
Зараз у фейсбуку дуже багато дописів про те, як саме нам розбудовувати державу. Багато якихось рухів, громадських об'єднань, доктрин, що завгодно. Але це все мене не тішить, і от чому.

Якщо не взяти на прапор звільнення всіх пригнічених, рівність і повагу до всіх людей, неможливо стати вільним. Система, де сильний поїдає слабшого, вона як гідра - відрубай голову, виросте три. Гідру треба припинити годувати - себто дати всім можливість бути вільними в своїх діях та нести відповідальність. Всім - це всім людям, а не всім чоловікам. А для цього треба до половини людства взагалі донести, що коло їх соціально прийнятних дій не обмежується дітьми та їжею (через інформування хоча б, чи навіть продемонструвати живих жінок, що займаються громадською діяльністю).

Якщо мети масового долучення жінок до суспільної активності на порядку денному немає - буде знов те саме, влада в Україні належить народу, але лише обмеженій його частині. Просто може ширшій частині, але народу в цілому від цього краще не стане, тому що як показує практика, якщо ієрархія є - буде й верхівка пираміди. Тобто чоловіки будують нову країну (прости господи за цитату ПРівского слогана), але це країна для чоловіків за чоловічими законами, де, по-перше, жінці знов є місце лише в ролі прикраси, кухарки, пристрою для народження нових чоловіків, а по-друге, на чолі завжди буде хтось умовно сильніший, хто доїть умовно слабших. Запорізька Січ була прекрасним взірцем суспільного ладу свободних людей, але ж - свободних чоловіків. Боротьба за свободу для всіх просто не спрацьовує так.

Тому будь-який рух, де навіть не видно серед керманичів жінок, не заслуговує дуже багато уваги, як на мене: воно не змінить нічого на краще для надто великої частки населення.