December 21st, 2013

flower

зачєм ви дєвушкі красівих любітє, або гендер і революція -- частина двадцята

Через Майдан українські дівчата знову закохалися в українських чоловіків
в роліку звичайна партіархатна маячня.
я б залюбки подивилася ролик, в якому чолвоіки кажуть, як їх надихають сміливі і рішучі жінки -- чи ролік про тих чоловіків, які готують їсти на тому ж Майдані.

а чоловіки і раді старатися -- воєнна риторика, захистимо і врятуємо:


зі.
і привіт з 90-их:


за нагадування дякую a_grabenich.
flower

феміністські посилання

15% українських громадян вважають, що протягом 2013 року стикалися з випадками дискримінації

«Это обращение с людьми, как с военной добычей»
Ассоциация секс-работников рассказала журналистам, от чего страдают российские проститутки


«Государство не имеет права накладывать лапу на мою вагину». 8 фактов о проституции в России

«Секс-работа — это не навсегда»: представительницы древнейшей профессии выступили с законопроектом

5 Reasons Why 2013 Was The Best Year In Human History

Lloyd's of London appoints first female chief executive in 325-year history
Industry veteran Inga Beale will replace Richard Ward in January as boss of world's largest insurance market


Главная угроза для аспиранток на полевой работе – преподаватели

New infographic! What do laws around the world say on age of marriage for girls?

Триша Бапти «Секс-работница? Не встречала ни одной!»

Сложности современного материнства

Чимаманда Адичи: Опасность единственной точки зрения

Meet 3 successful women in fields dominated by men

Female Characters in Kids’ Books Aren’t Good Enough. So in My House, Bilbo Baggins Is a Girl.

Другая сторона презрения к толстым и отказа в принятии любых форм тела
l
Власти и жители Заречья в Бурятии отрицают случаи беременности 12-13-летних девочек

Домашнее насилие – не всегда физическое: восемь признаков того, что вы в насильственных отношениях

Настоящая Дворкин

Попался обзор в Сайнс о взаимосвязи гендера, культуры и математических способностей

The last Serbian queen: Helena Palaiologina (1431- 1473) -

Социальное животное: Том Вулф о том, как наша жизнь подчиняется статусу

В Испании вновь криминализованы аборты

Женская работа. Франческа Борри

"Им бить девушку незачем"

Японские женщины во время ВМВ
librarin

інколи доля дає про себе знати найдивнішими шляхами

lady

гендер і революція - частина двадцять перша

Maria Berlinska
Мені бабуся колись розповідала, що вона маленькою дівчинкою сапала в полі буряки, і от так пішла вперед-вперед в поле, обігнавши всіх їх. Їй кричать жінки типу там: «Марусю! Кидай все!», вона каже: «Чого?», - «Війна почалась!». От, так само тут. Ми прокинулись зранку, і Кльопа мені сказала: «Ми проспали революцію. Почалась революція».
До цього ми всі традиційно - якось звичажно - протестували на кухнях і по квартирах, але от якась пройшла грань, це була остання крапля, коли не вийти вже було неможливо.
Я була кожен день з двадцять другого до тридцятого, а потім Тася взяла і купила мені квиток в Кам’янець, і цей вечір… І я забігла в потяг в останній момент.
Моя особиста історія дуже така епічна з приводу цього штурму (11 грудня – авт.), бо я себе відчула таким якимось кіноперсонажем, зйомки тіпа Смольний, Зімній, - я відчула себе связним революції. Насправді, я ніколи не почувала себе в тій ролі, в якій я була в ту ніч. І це сталось не по моїй волі, а це сталось тому що були такі обставини.
Час зжимається, і ти, ну… Ну, по-перше, ти забуваєш про домашню їжу, ти не встигаєш просто дома готувати. В тебе режим, наприклад, ніч проводиш на Майдані, о сьомій ранку їдеш з Майдану, приїжджаєш додому, приймаєш душ, і ти розумієш, що тобі вже потрібно їхати в Могилянку. Причому, коли ти приїжджаєш додому о сьомій ранку ти чесно собі кажеш, що нє-нє-нє, от зараз після Могилянки я поїду додому спати. Але ти з Контрактової їдеш назад, і так як я живу на Голосіїво, то це Контрактова і через Майдан. І перед цим ти собі клятвено пообіцяв, що нє-нє-нє, я поїду відісплюся, я дуже хочу спати. Але ти проїжджаєш Майдан, і ти не можеш… Ти виходиш і кажеш собі: «Ну, я просто вип’ю чашечку кави, просто постою подивлюся, просто, ну, п’ять хвилин». І врешті о сьомій ранку… Ти знаходиш собі роботу завжди. За ці дні це було там, починаючи від прибирання сміття, коли ми витягнули десь мішків двадцять сміття і завершуючи тим, що я там робила канапки, координувала якусь поставку води, дров, допомагала в прес-центрі, допомагала в інфо-центрі. Насправді, Майдан хороший тим, що людина може вибрати собі сферу занять.
Ну, зокрема, є таке, все-таки гендерний розподіл, і жінок там якось закликали нарізати канапки, а чоловіків тримати барикади, але я себе в це ніколи не заганяла, і коли треба було тримати барикади, я тримала барикади.
Коли я тримала барикади я напевне кілька десятків разів почула про те, що… Серед чоловіків, які знаєш повертаються, ти з ними плече до плеча стоїш, тримаєш ці барикади, і вони повертаються, знаєш, дивляться в обличчя: «Та ти жінка! Йди звідси!». І це було постійно, на що у мене була проста відповідь: «Я передусім громадянка і у нас рівні права, старий, читай Конституцію».
Це невеличка така республіка – країна в країні. Російський якийсь журналіст нещодавно у своїй статті порівнював це із Запорізькою Січчю, типу от така вольніца, ну насправді трохи не так, але це напевне перша країна в моєму житті, в якій мені типу насправді комфортно жити.
Я приїхала додому десятого грудня додому з тим, що я нарешті-таки відісплюся. Я роздягаюсь, знімаю свій революційний рожевий комбінезон. Йду в душ і збираюся все вже лягати спати і наостанок я гортаю стрічку новин і знаходжу повідомлення про те, що «Батьківщина» на Українській правді оголосила про те, що на першу ночі буде штурм. Я лаюсь, типу пся крев, вдягаю назад мешти. Думаю, ну все я приїду на Майдан, але якщо на першу не буде штурму, то я сама його влаштую.
Я зайшла в КМДА. Там вже повна бойова готовність, стоять хлопці, вишикувались в ряди, пожежні шланги вже спустили з вікон, щоб поливати, олія стоїть ящиками, щоб поливати сходи, якщо Беркут почне бігти, столи вже якийсь стоять, якась проволока натягнута на сходах, ну тобто це повна бойова готовність. Тут я піднімаюсь по сходах, дмухаючи в шалик, і чую, як старший якийсь типу вояка журить молодшого свого солдата Швейка: «Хто тобі, курва, позволив брати противогаз?! Якщо пользоватися не вмієш, то став на місце!».
Я беру ці маски, заливаю їх двома пляшками оцту, забігаю на кухню, набираю пакет масок, ну штук тисяча там було, як мінімум. На вулиці обливаю оцтом, обпікаю собі руки. І я закидаю ці маски от тут хлопцям сюди на передову. Я просто підбігаю спочатку ззаді даю їм ці маски, вони просто починають їх теж хватати, зривати із цього пакету, а потім вони просто забирають у мене цей пакет і просто кидають вперед.
Звонить Бізя, каже, Маша, я бачу по Громадському там почався штурм Будинку профспілок з боку Михайлівської. Я кажу: «Really?» , він каже «Really». Я підбігаю до Тягнибока, який щось віщає протестувальникам. Я підбігаю до нього і кажу: «Олег Ярославович, там почався штурм Будинку профспілок, зробіть так, щоб люди, які не задіяні тут, підтягнулись туди». Він мені каже: «Та не може бути!». Він такий високий і, знаєш, дивиться зі сторони Інститутської і каже: «Та ні, я там нічого не бачу». І тут я вже набираю Бізона, кажу: «Андрій, скажи йому», типу підтвердь мої слова. Даю йому слухавку, чую щось по телефону «тра-та-та-та». Тягнибок такий: «Да, справді? Ну, все я вас зрозумів». І буквально через тридцять секунд оголошується зі сцени типу всі хто не зайнятий, підходьте до Будинку профспілок.
Я згадувала якийсь свій віршик, який я написала за два дні до цього з відсилками типу на слог Горького і на образ Стельмаха, про те що: Над людским разлитым морем рьяно зреют гроздья гнева и шумит мятежно море, и ворочает гранит (ну, це власне про Ілліча). Разорвутся гроздья гнева, разольются теплой кровью. Темной ночью, снежной ночью море кровью закипит.
Я бачила, Діма, як дорослі чоловіки, такі, знаєш, в істериці, казали: «Блядь, щас будуть убівать, щас будут убівать!». Нерви насправді здавали, ну бо так воно було. Хоча всі загалом тримались там достойно.
Я дуже добру пам’ятаю, от стояла я на цьому синьому бусі, а тут внизу на якийсь в’язці дрів стояла Жанна Кадирова десь з п’ятої ранку. І вона постійно: «Ну що там з Інстітутськой отступають?». «Нє, нє, Жанна, стоять!». «А там со сторони Європейськой стоять?», «Стоять, Жанна, стоять».
Ключова частина почалась о шостій тридцять напевно-що, коли я побачила, стоячи на цьому бусі, що задні ряди з Михайлівською починають йти. Ми спершу думали, що вони йдуть, бо замінюються, і коли ми почали всі разом розуміти, що вони йдуть, знаєш, почався світанок, і вони почали йти, і ти навіть не уявляєш, яка це була ейфорія. Просто люди почали кидатись у обійми, знаєш, такий суцільний фрі хаггс. «Вони йдуть, вони йдуть, ура», - по рядам пішло. «Ми перемогли!».
Після цього всього я просто зайшла на кухню Будинку профспілок випити чаю, і охоронець кинувся мене просто обіймати: «Я тебе пам’ятаю, я тебе вже бачив тут не раз. Відстояли! Відстояли!»
Я якось уникала публічних виступів, особливо останніми роками, і ця соціофобія в мені прогресувала, але коли ти вибираєшся на цей синій бус, і ти розумієш, шо там вже йде прорив, і ти це бачиш, то ти береш цей мегафон. І ти вже не задумуєшся: публічний це виступ, чи не публічний виступ. І коли тобі мужики знизу: «Де? Де?Де?», - «Там! Хлопці, тримаємось, тримаємось!».
roma

скоро Різдво. тому одна гарна цитата


картинка американська і з певною тамтешньою специфікою, тому я трішки текст припасую до наших обставин. отже,

Ісус був радикальним революціонером, який виступав проти застосування насильства, тусувався із повіями, шахраями і хворими на проказу, не був українцем і не говорив українською, виступав проти накопичення багатства, смертної кари і публічних молитов, але жодного слова не сказав проти геїв, нікои не згадував аборти чи контрацептиви, ніколи не називав бідноту ледарями, не виправдовував тортури, не пропонував податкових знижок для найбагатших назареян, ніколи не вимагав від хворих на проказу платити за зцілення. він був патлатий темношкірий безпритульний близькосхідний єврей, який організовував спільноти і не дозволяв ображати жінок за їхню сексуальну поведінку.

автор -- Джон Фугельсанг.

це я до наших любих любителів педалювати гомофобію і ксенофобію.
lady

альтернативна маскулінність

Teaching kids to read from the back of a burro

Луїс Сор"яно їздить селами Колумбії і розвозить дітям книжки.
він вчитель початкових класів, і весь свій вільний час він присвячує своїм подорожам на бібліовіслючку.
він несе знання дітям в забутих віддалених селах, звідки до школи пішки не добратися.
два рази на тиждень він вирушає у путь -- до деяких селищ їхати по 4 години в один кінець.
він почав це робити відтоді, як пішов працювати в школу -- 17 років тому. за цей час книжками з його пересувної бібліотеки скористувалися 4 тисячі дітей.
разом з дружиною вони створили найбільшу бесплатну бібліотеку у провінції Магдалена.

оце, я розумію, мужність.
warrior

тим часом в півнично-східних сусідів

11 декабря Новочеркасский городской суд принял решение о проведении повторной экспертизы материалов, представленных прокуратурой, которая требует принудить «зарегистрироваться в качестве агента иностранного влияния» общественную организацию Союз «Женщины Дона». Прокуратура подала иск в интересах "неограниченного круга лиц". Поводом стала программа «Человек имеет право знать», которая финансируется Фондом Макартуров и направлена на информирование населения о ходе реформы органов внутренних дел, а также имеет целью формирование в Ростовской области системы гражданского контроля за деятельностью правоохранительных органов.

Правовое определение феминизму, которое вынесла московская судья М. Серова на процессе по делу о панк-молебне Пусси Райот в ХХС, работает:
"...идеология гендерного равенства, подрывающая основы традиционного гендерного порядка, является «экстремистской», «небезопасной» и «подрывающей устои российской государственности», феминизм хотя и не является преступлением, но несовместим с деятельностью в государственно значимых сферах" -
Е. Костюченко. Мойте руки после суда. Репортаж с очередного исторического процесса [Электронный ресурс] / Новая газета, выпуск № 93 от 20 августа 2012 года.


а у нас не встигло одоробро прилетіти з Москви, як почалося:

На Сумщині оголосили війну «грантожерам»
19-12-2013, 08:30
При Громадській раді створено спеціальну ініціативну групу. Вона вестиме моніторинг діяльності організацій, які, відпрацьовуючи іноземні гранти, зраджують національні інтереси.
Минулого тижня в Сумах була публічно порушена тема грантоїдства. На брифінгу депутат Сумської міськради, голова комісії з питань місцевого самоврядування Ігор Перепека назвав конкретні імена людей, які за рахунок закордонного грантового фінансування підривають політичну ситуацію в Україні та Сумах зокрема.
Обговорили за «круглим столом» цю ситуацію і лідери громадських організацій військово-патріотичного спрямування.
Реагуючи на ці заяви, голова ГО «Супротив» Руслан Богданович виступив із пропозицією створити ініціативну групу, що аналізуватиме діяльність «грантоїдів» та застосовуватиме заходи щодо недопущення деструктивних дій з їхньої сторони. Найактивніші члени Громадської ради підтримали цю ідею і вирішили консолідувати зусилля.
На першому робочому засіданні групи 18 грудня був напрацьований план першочергових кроків роботи з «грантоїдами». Передусім – це подання інформаційних запитів у відповідні служби щодо джерел фінансування організацій суспільно-політичного спрямування. Моніторинг вестиметься за основними напрямками: журналістика, політика, громадська робота.
За словами голови ініціативної групи Андрія Дубковського, питання закордонних грантів має вирішуватися на державному рівні. На часі - прийняття закону про заборону діяльності іноземних грантодавців в Україні. Закон про «іноземних агентів» діє в США та Росії.
«Міжнародний фонд «Відродження», Національний фонд демократії NED, Агентство США з міжнародного розвитку USAID та інші вкладають величезні кошти задля того, щоб нав’язати Україні свої інтереси. Подібні структури нахабно втручаються у внутрішню політику нашої держави, при цьому ховаються за масками демократичних, гуманістичних організацій.
Ми готові закликати до відповідальності перед громадою «грантоїдів», які працюють в Сумах. Називаючись патріотами, ці люди відстоюють інтереси та виконують волю іноземних держав. Прийшов час зняти маски і називати речі своїми іменами», - сказав Андрій Дубковський.


значить, що я маю сказати з цього приводу.
Ігор Перепака, Руслан Богданович і особливо Андрій Дубковський -- невігласи, мудаки і йолопи безмозкі. якщо ви їх знаєте, так їм і передайте, остолопам недоробленим.

а тепер трішки фактажу.

по-перше, головним грантожером у нас є держава. вона отримує кошти від міжнародної спільноти на проведення реформ різних галузей -- і за міжнароднми ж угодами, 5 відсотків цих коштів мають надходити на просування і підтримку гендерної рівності (чого, як ви розумієте, не відбувається). наші чиновники регулярно катаються за кордон для ознайомлення з міжнародним досвідом. і щойно їх міняють на інших -- ці інші так само їдуть за кордон. регулярно.

по-друге, будь-яка програма, фінансована іноземними організаціями на державному рівні, реалізується у відповідності до прийнятих державних і національних програм, законів і нормативно-правових актів.

по-третє, ті гранти, які доступні саме громадським організаціям, можливо отримати лише в результаті конкрусу -- і потім за звітність -- до копійчини -- так виймають душу, що сто разів заречешся взагалі на ті гранти подаватися.
але в багатьох громадських організацій немає інших шляхів отримати фінансування -- бо в нашій богом рятованій країні громадським організаціям заборонено займатися будь-якою діяльністю, яка може породувати доходи. щоб ви не сумнівался.
в нас, звичайно, є й грантові програми місцевої влади -- але там копійки. і за ці копійки вимагається робити і те, і се, і сальто-морталє, і ще й дупу начальству лизати.

зі.
коли по мене прийдуть, щоб мене за мої феміністські погляди оголосити ворогом народу і запхати у тюрму -- ви ж мене згадайте незлим тихим словом.
halloween

і ще альтернативні маскулінності, чи Бойз Данс Паті!


ну і лисий Брюс Вілліс доставля.

зі.
СНЛ прикольне шоу. часом дурнувате, часом сексистське, але загалом веселе.
але як вони зображують каліфорнійців -- кожного разу доводить мене до сказу.
vinochok

наші новини

поки що все йде добре -- напрочуд добре, я б сказала.
я, чесно кажучи, чогось боялася, що все буде значно гірше -- а досі жодного дискомфорту мені вагітність не приносила -- окрім хіба молоцниці, яка ніяк не зникне -- незважаючи на пімафуцин і оті вагінальні таблетки для відновлення мікрофлори.
але вона ледве помітна і не викликає ніяких незручностей, крім роздратування з мого боку що вона ніяк не пройде. ну і груди із ледь не постійно напруженими сосками теж були неочікуваними.
але, в будь-якому випадку, порівняно із жахами, про які я чула від інших, в мене взагалі жодних проблем, пожалітися нема на що.

живіт -- на середині шостого місяця -- досі в межах моїх невагітних форм -- і якщо не знати, то геть непомітно. я влізаю у свої зимові штани без проблем, і взуття поки що теж нормально, не тисне.
часом ловлю себе на думці, як класно бути великою, теплою і м"якою :) мені в моєму тілі приємно і затишно.
обіймаємося з чоловіком кожного разу, як перетинаємось на півдорозі -- чи він до мене приходить обніматись, чи я до нього :)
жабеня в животі тепер рухається не лише ввечері, а і вранці, і в обід. спати не заважає зовсім -- я спати стала ще більше, по 9-10 годин, і ще часом хочеться вдень покемарити, але вдень я намагаюся працювати чи читаю новини з Майдану.
позавчора нарешті відчула жабенятині поштовхи рукою -- бо до цього вони відчувалися лише зсередини.

аналіз на сифіліс передбачувано прийшов негативний, але пані у шкірвендиспансері сказала, що RW реакція тривала більше часу, ніж звичайно, і цей аналіз треба пересдати. я сказала, угу, і вирішила, що я не хочу здавати його ще раз. це 3 години дороги в обидва боки -- і що я з того матиму?
тепер треба здати аналіз на ВІЛ другий раз. і сечу третій раз за вагітність. найскладніше в цьому -- підняти себе з ліжка о восьмій ранку.
мені так себе шкода... але це треба зробити до нового року, щоб ще раз навідатися до дільничної гінекологіні перед святами.

вчора сиділа на інформаційному семінарі у центрі зайнятості і слухала про те, як ми всі повинні йти і шукати роботу бігом! угу, подумала я -- на шостому місяці вагітності в в 38 років -- я прямо зараз негайно знайду собі офіційну роботу, ага прям щаз.

а в животі жабеня копалося :)