March 13th, 2014

lady

про націоналізм

Головний равин Києва та України: в Україні немає ні міжнаціональної, ні міжконфесійної ворожнечі

Київ, 12 березня 2014 року – В Україні немає ніяких ознак антисемітизму. Незалежно від походження, українці об’єднуються, щоб протистояти загальній біді.
Про це головний равин Києва та України заявив на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
«Необхідно розділяти націоналізм та нацизм. Націоналізм – це любов до свого народу, нацизм – це ненависть до інших. Антисемітизму в Україні немає», – так Асман прокоментував заяву російських пропагандистів про розгул фашизму, націоналізму та антисемітизму в Україні.


Volodymyr Viatrovych
Не зли(й) Бандеру!
Мова не про конкретного історичного діяча, а про все те, що він символізував для більшості людей на Майдані - про відмову від совка, про подолання власної меншовартості, про деколонізацію України, про відвагу почати боротьбу, може навіть безнадійну з першого погляду, про опору на власні сили, про небажання йти на компроміс з відвертою брехнею, щодо минулого і сучасності.

Все це, вважає дехто, слід приховати до кращих днів, аби не злити й так лихих агресорів чи не погіршувати й так поганої внутрішньої ситуації в країні. Але мова і про Степана Андрійовича - того самого, якого вороги перетворили в символа українського націоналізму (фашистського, ксенофобського, антисемітського...), того самого, який став для багатьох українців символом українського націоналізму (жертовного, визвольного, антиколоніального...). (виділення моє -- МХ)

Саме на Майдані багато людей зрозуміли, ким був насправді Степан Бандера, тричі засуджений кожним із окупаційним режимів, на смерть за те, що боровся за свободу свого народу проти всіх окупантів. Саме на Майдані вони зрозуміли, чому і як його зробили ворогом свого народу та страховиськом для чужинців.

Завдяки сучасній російській пропаганді, вони, борці за волю та правду свого народу, дізналися, що всі вони "бандерівці" - фашисти та людожери, запроданці та агенти іноземних спецслужб. Кожен на Майдані відчув на власні шкірі, що таке бути Бандерою - боротися за правду свого народу і бути таврованим як його зрадник. За це розуміння було заплачено високу ціну. Можливо саме воно допомогло нам вистояти у найважчі хвилини, коли над Майданом гордо лунало бандерівське "Слава Україні!" Тому не зли(й) Бандеру!
vinochok

нова мовна політика



Іван Андрусяк

Я розумію, що зараз це, може, не на часі абощо. Але я все ж скажу те, що думаю.
Для мене мова окупанта, мова ворога - російська мова.
Наголошую: я нічого не маю проти російськомовних українців і за нормальних обставин я перший виступлю на захист їхніх мовних прав - зрозуміло, в тій частині, яка не суперечить державності й повноцінному розвитку української мови.

Я за те, щоб російськомовні українці мали свої книжки, свої газети, свої телепрограми, свої сеанси в кінотеатрах тощо - і щоб вони не відчували в побуті жодного дискомфорту (звісно, якщо вони не сприйматимуть за дискомфорт те, що на їхню російську я відповідав, відповідаю і завжди відповідатиму українською. Бо якщо вони мене "не розумітимуть" і чогось вимагатимуть, то на цьому моя толерантність закінчиться - я готовий їх розуміти, але ніколи не буду їм догоджати!).

Я готовий нормально, без жодних проблем ставитися до російськомовних українців у побуті - але в сфері послуг чи тим паче на державній службі вони мають бути свідомі того, що їхньої російської я принципово не розумітиму. І хай тільки спробують обуритися!

Побут - будь ласка, це їхнє право, і я щиро готовий його шанувати. Але сфера функціонування державної мови - це право моє, і я нікому його не подарую.

І останнє: дорогі україномовні колеги, які зараз активно "русифікуються" в наївному бажанні зберегти цілісність країни, - я прекрасно розумію вас і почасти навіть підтримую в цій конкретній ситуації. Однак треба знати міру: зараз Росія - наш ворог, російська - мова нашого окупанта. Мусимо не лише відрізняти своїх російськомовних від російських загарбників (і Боже борони сплутати), але й усвідомлювати: ворог є ворог, і тут нічого не вдієш. Не ми оголошували Росію ворогом, а вона нас. Тож мусимо боронитися, у тім числі й мовно.

Дорогі російськомовні друзі, прошу вас адекватно це зрозуміти і зробити правильні висновки. Зрештою, Україна - наша спільна Батьківщина, і лише тут ваші мовні права можуть бути дотримані адекватно, - бо Росія ні зараз, ані будь-коли в історії прав російськомовних людей (властиво людей, а не міфічного "насєлєнія") не визнавала, не визнає і ніколи не визнаватиме.
А тепер, хто не згоден, можете мене відфренджувати.


мушу зауважити, що останні дні мені -- як і завжди -- послідовно відповідали російською і офіціантки, і продавці, і всякі інші працівники сфери побуту.
крім дядька, який нам воду привозить. от він, як почув мою українську, говорив лише українською у відповідь.
гадаю, що мені важливіше -- і далі бути ввічливою, чи починати вимагати дотримання моїх мовних прав.
vinochok

два світи, два Шапіро

з одного боку, свято мізогінії:

кримчанка Ніка Батхен, чиї вірші мені подобалися років 15 тому -- ще у фідо -- написала препаскудний пост про журналісток, яких спочатку викрали, потім тероризували, а ще потім відпустили російські військові в Криму, і суть цього посту -- самідуривинні. (більше того, оця Ніка підтримує сили Самооборони Криму)

про всяк випадок копіюю тексту посту під кат
Collapse )

в коментах Далія Трускіновська, яка живе в Латвії, піддакує і погоджується. (пам"ятаю, колись вона дуже хотіла )
була історія із пам"ятником Бандері -- вона там висловилася:

Мне как женщине хочется, чтобы пришли настоящие мужчины и сшибли его бульдозером. Но это теперь такой дефицит!

і ще купа інших жінок.
і навіть ті, які з нею сперечаються, не менш жінконенависницькі:

kat_bilbo
А как же. Самадуравиновата, да.
Девочки, кстати, стреляные были, с Майдана, а не глупые домашние курочки. И с мужиками. И знали, на что шли, со всей очевидностью. Да и вопрос не в них вообще.
Чья-то готовность или не готовность получить по мордам или быть убитыми не оправдывает тех, кто избивает и похищает.


і лише деякі з жінок там, зокрема, yusta_ya, тримаються сил світла і добра у цілком людський спосіб.

б.
журналістка в Криму:

Ekaterina Sergatskova

Я нахожусь в Крыму уже 11 дней. За это время я совершенно потеряла понятие, чем живет остальная Украина, проходят ли выставки, что смотрят в кино, как гуляют по Крещатику, какие шутки шутят, что за музыку слушают.
Живу звонками военных, долгими автомобильными поездками, короткими разговорами с коллегами о том, что, где, когда и куда срочно ехать.
Когда слышу любимую музыку, кажется, будто это из какой-то другой жизни. Почти не вижусь с друзьями: они боятся либо не разделяют мою позицию.
Научилась отличать, кому из моих собеседников прослушивают телефон. Но все равно не скрываю очевидного: я просто журналист, освещаю события, попробуйте запретить. Смирилась с мыслью, что могут в любой момент затолкать в машину, увезти, пытать, бить. Страха не чувствую, чувствую ответственность.
Увидела, что таксисты могут представлять угрозу, когда проехалась с водителем, который параллельно работал "дружинником" - переговаривался по рации, в машине у него был флаг России.
Все это так странно. Вроде казалось, что в стране победил разум, а тут вдруг появляется шизофреник, который переворачивает все с ног на голову, и плевать ему на мировое сообщество, плевать на людей. Всех можно усмирить, всем затолкать в рот кляп - это он так думает. Как бы мне хотелось сказать ему лично, что никакой кляп не действует против внутренней свободы, что не все люди подчиняются шантажу и прикормке, что невозможно унизить и растоптать людей, у которых есть достоинство и ответственность за свои дела.
Я сегодня говорила с командующими украинских военных кораблей, я своими глазами видела людей со стальными стержнями внутри. Можно я буду равняться на них, а не на неудавшегося наполеона, который насилует собственный народ?
ass

Об украинском национализме

Originally posted by almondd at Об украинском национализме
Мне, видимо, все же придется написать о том, что такое национализм, хотя я этого долго избегала. Я прошу прощения за повторение достаточно очевидных вещей, но я уже устала отвечать на соответствующие комментарии.

Так сложилось, что в России под национализмом понимают не тоже самое, что во всем мире. И поэтому, когда украинец, литовец или израильтянин говорит: «Я - националист», россиянин его не понимает. Они говорят на разных языках. Это непонимание само себе было бы мелочью, если бы не эксплуатировалось так рьяно российскими властями и российскими медиа ради оправдания войны.

Вот два определения национализма (как говорится, «почувствуйте разницу»).

Википедия, 2014 год (определение соответствует, в общем-то, современному пониманию национализма во всем цивилизованном мире): «В своей основе национализм проповедует верность и преданность своей нации, политическую независимость и работу на благо собственного народа, культурное и духовное возрастание, объединение национального самосознания для практической защиты условий жизни нации, её территории проживания, экономических ресурсов и духовных ценностей. Он опирается на национальное чувство, которое родственно патриотизму.»

И словарь Даля, 1861 год (соответствующий, к сожалению, пониманию национализма большинством россиян): «Идеология и политика, исходящая из идей национального превосходства и противопоставления своей нации другим. Проявление психологии национального превосходства, национального антагонизма, идеи национальной замкнутости.»

Такое неприглядное определение в словаре Даля нетрудно объяснить. Словарь этот писался в царской России, и Даль даже был награжден царской семьей соответвующим орденом за проделанную работу. Царской власти большой и разнородной страны России не нужно было от народа гражданское и национальное самосознание или понимание народом своих исторических или культурных корней. Вместо этого Россией было намного проще править в условиях бездумной любви населения к царю и империи. Именно на такой догме взращивался российский патриотизм: не любовь к брату, не любовь к своему колу и двору, а любовь голи к своему государю.

Советский патриотизм подменил «царь» и «империя» на «вождь КПСС» и «государство». Слепая любовь к государству, подпитываемая пропагандой, оправдывала в советское время очень многое: ссылки, массовые убийства, лагеря, ибо так было – якобы – нужно для государства. Под «государством» большинство населения не подразумевало ничего конкретного – пропаганда постаралась сделать так, чтобы самыми распространенными ассоциациями к этому слову были потери в войне с немцами и нелюбовь к американцам (общий враг и общая злость, как известно, очень объединяют), медали на спортивных соревнованиях, пафосные ноты и слова полубессмысленного по сути гимна, а также исторические и культурные достижения, немалая часть которых относится на самом деле не к российской культуре, а ко множеству культур самых разных народов, в разное время оказывавшихся под властью царя или вождя. В реальности же за словом «государство» стоял коррупционный правительственный аппарат, который позволял узкой группе людей иметь доступ ко всем благам. И чем подвластные территории и население было больше, тем «блага» для узкой группы были шире.

Сейчас история, как ни странно, повторяется. Я прошу прощения за обобщения, но если нижеследующее не про вас - значит, оно просто не про вас, но тем не менее имеет место. Современным россиянам по-прежнему не предлагают любить друг друга и друг за друга заступаться. Тысячи людей вроде вот этого старика уже были арестованы за мирные протесты в сегодняшней России. На этих протестах люди выражали совершенно естественные желания – например, не начинать войну или иметь свободу слова и свободу собираться на собственной площади. Я могу быть не права, но у меня сильное ощущение, что большинство россиян стараются не задумываться об этих пострадавших. Многие, кажется, любят своих соотечественников не настолько, чтобы портить себе настроение из-за постигших этих людей неприятностей. Но зато любят Россию. Под «Россией», как и ранее, власть имущие подразумевают свое личное благополучие, а немалое количество простых людей, как и раньше, подразумевают, например, медали и фейерверки на олимпиаде, тех не-россиян, чьи фамилии звучали на открытии, как якобы фамилиии деятелей российской культуры (например, белорусского еврея Шагала, жившего во Франции), и общую злость к якобы общему врагу (в этом году это «бандеровцы»).

Collapse )

P.S. Комментарии скринятся, дискуссий не будет. Все, что я думаю о вопросе, уже есть в посте.
flower

феміністські посилання

Жіночі громадські організації готуються працювати у нових умовах

Жінки відіграють ключову роль у забезпеченні миру

Ukrainians steel to resist Russian aggression

"Небесная сотня" пополнилась новым бойцом: в больнице от тяжелых травм умерла девушка, активистка Евромайдана

Pussy Riot як лакмус для префіксу "євро"

Восьмимартовский активизм

На нелёгком пути феминизма

Ричард Ньюман «Его сексуальность, ее репродуктивные права»

немного скреп

марка до Міжнародного дня жінок

Для шоколада "Альпен гольд" придумали просто потрясающую воображение сексисткую и неэтичную рекламную кампанию.



Александра Дворецкая – о давлении на крымских правозащитников

ew study finds that drinking doesn’t cause sexual aggression, predators target drunk women

Женщин бьют там, где ждут войны

Какой-то он маньяк...

Женщины среди сотни лучших

В Ираке прошла демонстрация женщин против введения норм исламского права

17 of History’s Most Rebellious Women