April 8th, 2014

ass

Майданопоклонники и тьма

Originally posted by dymmar at Майданопоклонники и тьма
В нашей стране, как вы наверняка знаете, пошёл очередной виток попыток Кафку сделать былью. На сей раз посредством культа карго Майдана. Да-да, в Донецке, Луганске и Харькове поклоняются Майдану. Как умеют, так и поклоняются. Это примерно из той серии как "православные" иконки в машинах ставят для защиты от аварий - не умея понять суть, но впечатлившись ритуалом, имитируют внешнюю сторону: баррикады, покрышки, взятие зданий и т.д. Даже повода стоящего не было - просто отмашка пошла - мол, пора. Зачем, почему, что не устраивает - даже сторонникам понятно смутно. А недостаток общественной поддержки на местах надеются обеспечить российской интервенцией.

Кроме как констатировать очевидное для протокола, мне нечего более сказать по поводу текущих событий - увы, этого я и ожидал. К сожалению, непосредственное моё влияние на эти самые события сейчас тоже крайне ограничено, так уж сложились обстоятельства.

Отмечу одно обстоятельство, огорчающее меня более всего - среди искренних сторонников Майдана всё чаще я замечаю проявления нетерпимости, ненависти, нежелания думать. Например, не один раз уже в интернетах и на форумах натыкался на предложения (даже безапелляционные требования) всех сепаратистов перестрелять или что-то столь же жизнерадостное - короткая же у вас память, ребята, недавно подобное поведение силовиков не казалось вам достойным одобрения. Надеюсь, я видел всё же скорее исключения из правила.

Хотя даже среди вполне себе думающих появляется опасная тенденция - думать меньше. Сходу лепить ярлыки. Не пытаться приводить разумные аргументы, сразу выдвигать претензии. Увы, надвигающаяся война способствует тому, что самые светлые головы начинают видеть мир в чёрно-белом свете. Причём чёрного в этой картине куда больше, кругом видятся враги, безобидные замечания воспринимаются как наезд, и т.п. Это, мне кажется, проявление отчаяния, неверия в выход, неверия в добрые намерения кого бы то ни было. Это по-настоящему страшно, а вовсе не танки, самолёты, ядерные бомбы и прочие диктаторские цацки.

Да, я считаю, что самый главный враг - тьма, проползающая в наши души, порождающая нежелание думать и сопереживать, желание замочить не разбираясь, превращающая людей в демонов. Чтобы стать демоном, надо немного - всего лишь перестать видеть в другом человеке человека. Всего лишь видеть в окружающем мире - врага. Мы всё чувствуем эту тьму.

К счастью, далеко не всех охватило это поветрие, но давайте же вместе постараемся его избежать.
needs a hug

трішки надії

flower

в продовження вчорашнього поста про чоловіків на пілонах і в обручах

оцього

дивіться, як панянка танцює і як вона стрибає:


отут її ще купа.

а ще мене вразило, яка вона міцна і квадратна :) сподіваюся, любителі розповідати жінкам, які вони мають бути прозорі і тонкі для здоровья, це побачать і порвуть собі залишки шаблонів.

упд.
ще два відео -- жінка на пілоні, і без еротизації!
тренування:
Collapse )
виступ:
Collapse )
дякую за посилання he_he.
vinochok

ла-ла-ла-ла-ла-ла!

roma

в продовження (і, сподіваюся, закінчення)

оцього
Абьюз тім запропонував подавати формальну скаргу (formal legal report), а хлопчик перепост з моїми фото просто закрив. відповідно, скаргу я подавати не буду.

чисто для себе скопіюю нашу з ним останню розмову Collapse )

і фото красеня. теж під катом. звідси, за яку дякую nedomedik
Collapse )

зі.
передбачувано, він прийшов. передбачувано, нахамив всім, кому міг. не оминув можливості пошантажувати тим, що відкриє той хейтерський пост назад.
не винесла душа поетки. забанила.
needs a hug

для тих, хто слідкує за нашою вагітною епопеєю :)

жабеня все ще у пузі і нікуди не поспішає. до очікуваної дати пологів лишилося два дні -- а жодних ознак того, що воно зібралося назовні, нема. м"язи живота час від часу розважаються -- напружуюься смужкою -- то знизу живота, то збоку, то ще десь, і тягнуть -- хвилину, дві. пахові зв"язки чомусь болять, лише коли я вночі повертаюся з боку на бік чи коли я встаю з крісла. коли ходжу -- не болять. зовсім. досі ані печії, ані запорів, ані геморою. от що значить добре їсти, добре спати :)

тиск, як завжди, низький, ноги попухлі цілодобово незалежно від того, наскільки високо і довго я їх задираю і чим мащу.

застуда майже пройшла -- але голос все ще як з базару :) хрипкий і низький :) і з сьогодні почну знову робити дихальну гімнастику -- бо до цього практично тиждень я її робити не могла -- від глибоких вдохів боліли легені.
вчора навіть ходили гуляти. сьогодні, сподіваюся, теж підем. в парку краса і сила, дерева цвітуть, пташечки цвірінькають, сонечно світить, москалик на гілочці гойдається, дрібничка, а приємно

все в пологовий вже акуратно упаковане і складене -- ну, крім ноута.
я вже навіть попустилася. то була нервувала, а тепер попустилася. коли народиться, тоді і буде.
часом все ще бувають напади паніки і страху, і тоді Дмитро мене заспокоює і каже, що все буде добре. в нього феноменальний талант говорити так, що йому одразу віриш.
і мене попускає.
girl

чудово

Oleksandr Snidalov:

"Цієї ночі мешканці Харкова, а також гості міста, мали можливість спостерігати інтєрєсну картіну. Зграя карєнних харкавчан з криками "Аааа!!" і "Рассєя!!" гасала містом у пошуку мерії, яку вони хатіли захопить. Мешканці Харкова не растірялись і влаштували для любителів аквафреша захоплюючу екскурсію містом.
Був напрімер такий случай.
Театр опери і балету. Прохідна. На прохідній сидить дід-вахтьор - дивиться телік і щось бурмоче. Якщо підійти поближче то можна розбріти щось схоже на: "Заїбала ця реклама" і "Бляцький аквафреш". Знадвору починається якесь шарудіння яке поволі переростає у спробу виламування дверей і супроводжується криками "Аааа!!" і "Рассєя!!". Двері падають і на порозі з'являються захекані мудили в балаклавах.

Мудила перший: "- Дєд! Где Кернес?!"
Дід-вахтьор, не відводячи погляд від екрану, зі спокоєм авіадіспечера: "Який, в сраку, Кернес, тут тіатр блять. І він сьогодні уже закритий."
Мудила другий: "- Ти дєд нє борзей! Нам сказалі что здєсь у вас мерія!"
Дід-вахтьор таки відвів погляд від галубого екрану і розглядає гостей наче ті - пара літючих мавпочок у вольєрі: "Хлопчики, то вас хтось підступно наїбав. Мерії тут нема вже давно. Ще з тих пір як тут її ніколи не було. Але акцент у вас інтєрєсний і тому я вам допоможу". Дід оглядається на екран де втретє за двадцять хвилин почався ролик аквафреша. "Мерія у нас тепер у тому ж зданії де телевишка, тут недалеко, зараз розповім".

Зграя карєнних харкавчан з криками "Аааа!!" і "Рассєя!!" понеслаць у бік телевежи розлякуючи бродячих собак і домашніх кошечек.

Вони і вдруге, і втретє шукали мерію і майже знайшли її, але буквально на одну вулицю розминулись з натовпом маладьожі який йшов і співав "Путін хуйло". Врешті решт якась добра душа змилосердилась і відправила карінних харкавчан шукати мерію у райвідділ міліції, де їх усіх благополучно і запаковули на ніч."
babka

і дійсно



навіщо витрачати нерви і час, критикуючи себе, коли навколо стільки бажаючих зробити це за тебе?
себе варто любити, маніжити, жаліти і розбещувати :)
ass

Письмо хана Мамая Князю Дмитрию

Originally posted by stzozo at Письмо хана Мамая Князю Дмитрию
http://imperia.nuina.net/?p=1576
Здравствуй, дорогой Дмитрий!

Дошел до меня слух, что ты, попав под влияние националиста Сергия Радонежского, поддавшись на уговоры удельных бояр-сепаратистов, взял курс на отрыв Московского княжества от Золотой Орды.
Что твои люди повсюду кричат о каком-то «монголо-татарском иге».
Что татарских воинов уже называют в московских краях оккупантами.
Что в Суздале побили моего баскака.
Что ты требуешь, чтобы московские воины присягнувшие Орде теперь дали новую присягу Московскому княжеству…

Одумайся, брат Дмитрий! Как можно по живому отрезать Московию от Орды? Ты знаешь, что я не великодержавный Чингизит, а едва ли не наполовину Москвитянин. Моей нянькой была полонянка Варвара. Да и кто сказал, что существует отдельный московский народ? Мы – единая Золотоордынская нация. Наш народ разделился (ненадолго) лишь в Х веке, когда киевский хищник Олег покорил часть хазар, наших общих предков. Посмотрите на себя – сколько среди вас, московитян, раскосых, скуластых и курносых?
Недаром есть поговорка: хорошенько поскреби московита – и обнаружишь татарина. Ваш язык – почти что наш. Богатырь, халат, арбуз, диван,тайга, карандаш, деньги, лошадь, чулок, ямщик, чердак, халва, чемодан и сотни других – это ваши и наши слова.
Collapse )
Прошу тебя, Дмитрий: опомнись! Не сталкивай лбами наши братские народы.

История тебе этого не простит.

Твой брат МАМАЙ
ass

Про аргументы в спорах

Originally posted by anoushe at Про аргументы в спорах
Когда я читаю рассуждения наших бывших старших братьев насчет Крыма, я не устаю удивляться. Ну, с мышлением беда, ну, совесть отбросили за ненадобностью - ладно. Но хоть какая-то внутренняя логика должна бы остаться, правда? Про деньги там, про то, что Россия же богаче - я это все понимаю. Даже горячечный бред бывает внутренне логичен и строен, а вот комментарии по Крыму с той стороны - практически нет.

Взять, к примеру частый метафорический пассаж про дебош в соседской квартире. Мол, как мы вообще могли оставаться в стороне от того, что происходило в Украине: представьте себе, что ваши соседи кричат и бьют посуду среди ночи, вы в таком случае что? сидите дома и не вмешиваетесь?

Collapse )

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/498797.html. Please comment there using OpenID.