August 6th, 2014

warrior

для заспокоєення нервів



зі.
від мене нині мало користі -- але я рилася в матеріалах щодо реабілітації людей після участі у воєнних діях -- була десь гарна велика стаття про контузію, ПСТР і реабілітацію військових, але я її зараз знайти не можу.
(ПТСР -- пост-травматичний стресовий розлад (чи ось ще про нього), який значно знижує якість життя і може приводити до депресій і самогубних настроїв. він часто розвивається в жінок після згвалтування, а в жінок в проституції він в 90 відсотків)

але ось що я згадала -- і після першої, і після другої світової в лікарнях Західної Європи поранених вояків вчили в"язати (для пуристів -- плести):

звідси

це медитативне заняття, яке активізує ті зони мозку, що відповідають за дрібну моторику. це допомагає відійти від травматичного досвіду. а медитація як така взагалі значно поліпшує якість життя -- і в поранених, і в здорових.
а дрібна моторика сприяє поліпшенню психічного здоров"я.

це також практикували у бомбосховищах Лондона --

бо люди, які самі не воюють, але зазнають впливу бойових дій, так само потребують реабілітації.

а. ще способи допомогти пораненим -- це спілкування з хатніми тваринами, котами і собаками. а ще з маленькими дітьми.
правда, я не думаю, що в наших лікарнях будуть раді песикам і котикам, (коники і дельфіни -- теж класно допомагають, але логістично це жах) чи батьки наважаться тягнути маленьких дітей до лікарні -- але коли поранених вивозять на вулицю подихати свіжим повітрям, там це цілком можна було б організувати.

ще один шлях -- це писати про свої відчуття і досвід. це, якщо я не помиляюся, практикують в групах допомоги воєнним ветеранам в США, які повернулися з Іраку та Афганістану.
тому організація занять з красного письменства для поранених і біженок -- теж непоганий спосіб їм допомогти.

якщо ще що згадаю -- то додам.
needs a hug

трішки литдибру

жабенятко перетворилося на пухке лагідне немовля, яке життєрадісно крутить дупою і повертається на боки і цілеспрямовано гризе іграшки. вона всміхається всім нашим гостям і дуже їх любить :)

мені снилося, що ми з Дмитром в пологовому, і в нас в палаті лежить дівчина з немовлям, в якої геть нічого нема, і ми купуємо для її малого підгузки і все інше, і її годуємо, бо до неї ніхто не приходить, і раптом вона залишає дитину мені і тікає, і ми виписуємося звітам з двома немовлятами.

я тепер моніторю не лише жж, а й дрім -- але там в мене чомусь дуже мало народу. свистіть там, чи шо.

у фейсбучній спільноті Фемінізм.уа постійно відбувається потроху прибування нових людей -- там вже 1032 особи. якщо ви ще не там або знаєте когось, кому там буде цікаво -- приходьте / запрошуйте.

народ масово тікає з жж і вкантактіка, а я лишаюся і там, і там.
тому що в мене МІСІЯ. і я її несу. і тут, і вкантактіку.
більше того, я тепер всі свої феміністські посилання дублюю і в одноглазікі. тому що якщо не я -- то хто?

я не знаю, чи я щось цим зміню, але я не бачу іншого шляху.

а ще я застудилася і чхаю далі, ніж бачу. сьогодні зранку мала мене розбудила о шостій і не давала спати до 9. а потім взяла і заснула.
я була дохла і варена, аж доки не ввімкнула собі на всю хату Бі Джіз і почала танцювати диско. диско -- найкращі ліки від хандри.
warrior

не воюйте з Україною

Никогда не воюйте с Украиной! Мы страна с безупречной военной стратегией, гибкой тактикой и непобедимой армией. Мы просто очень скромные, нам не нужно гордиться будущими победами, мы сами про себя все знаем и смотрим на соседей бряцающих оружием и все время кого-то там побеждающих как на недоразвитых.
Мы помним про 4! Украинских фронта, что каждый третий Герой Советского Союза был украинец, мы единственные кто, продолжал вести боевые действия спустя 10 лет!!! после окончания Второй Мировой на своей территории. Мы герои, все, без исключения и мы об этом знаем. Нет, мы не ненавидим своих врагов, мы их презираем, это наша сила, наш дух, мы настолько вольная и свободолюбивая нация, что разоружаем континенты своим пацифизмом и вооружаем врагов своим пофигизмом и полным пренебрежением к их доблестям и оружию. Мы всегда знаем что победим, дойдем куда угодно, на Мальту, Берлин, Вену — нами движет сила освободителей, а не завоевателей. Мы откровенно презираем все империи, но безудержно любим все Республики.
Никогда не пытайтесь нас завоевать, у нас такой опыт партизанской борьбы и подполья, что это будет последняя ваша страна которую вы оккупировали. На этом погорели Австро-Венгерская, Российская и Советская империя. Мы разлагаем изнутри порядок и сеем хаос. Это на генетическом уровня, память предков. Мы по духу воины, по роду и по призванию. Мы можем месяцами танцевать на Майдане, откровенно издеваться над Беркутом, доводить его до белого каления, 15 минут на разгон Майдана превращается в месяцы. Только у нас Герои могут с деревянными щитами и палками идти на вооруженный спецназ. Мы вселяем леденящий ужас в своих врагов, мы парализуем их страхом, сковываем их трепетом и заставляем бежать. Мы редко добиваем врагов, мы можем подойти к Москве — а потом передумать ее поджигать, поскольку нам становится неинтересно, победив врага полностью, мы теряем свой боевой дух, свое глобальное позиционирование, свою справедливую миссию.
Мы очень точно идентифицируем внутреннего врага по страусиным туфлям — а внешнего по имперским замашкам. Мы пуп Земли, ее Центр.
Мир крутится вокруг нас. Мы можем устроить глобальную заварушку, только из-за того, что нам не понравилась Йолка. У нас безупречная стратегия, мы можем годами притворяться безобидными селюками, прекрасно зная, что в один прекрасный момент тихо пустим слюнку в балаклаву, мирно засыпая на итальянской мебели в Хонке.
Мы универсальны, полилингвистичны, разобщены, разбросаны по свету, индивидуальны, мы каждый сам по себе уже боевой отряд — и в этом наша Сила. Только у нас могут бандеровцы охранять синагоги, евреи создавать сотни самообороны, русские быть украинскими националистами, а крымские татары скандировать «Крим — це Україна!».
Мы мягкая сила, жидкие как вода, легкие как воздух и невидимые как Дух. Наши враги всегда в нас ошибаются, друзья нас чувствуют и понимают.
Никогда не воюйте с Украиной, как только вы подумали как нас завоевать, мы уже думаем, де у вас будуть краще рости огірки. Нічого особистого, просто ми такі є. Слава Україні!


звідси