July 17th, 2015

flower

жіночий досвід як травма

моя давня і ніжно мною любима френдиня зробила опитування



caballo_marino
Опрос
Вопрос такой - с какого возраста вы почувствовали, что в глазах окружающих мужчин вы уже не ребенок? Когда стали ощущать их "взрослый" интерес - в любой форме: "ухаживания", комментарии по поводу фигуры, сексуальные намеки или оскорбления, прижимания в транспорте и т.п. Внимание сверстников или мальчишек постарше не считается, только тех, кого вы воспринимали как взрослых. Зачем нужно, потом объясню, конечно.


якщо маєте сили -- почитайте коменти. там багато такого, що для жінок не є чимось новим, а от чоловікам може видатись неправдоподібним.
а потім за результатами опитування написала пост, який теж краще читати повністю, але я наведу лише цитату:

К недавнему опросу
[...]
По общепринятому мнению, основная группа риска - действительно рано оформившиеся девочки, красивые, яркие, привлекательные, этакие Лолиты. Ну да, они тоже, конечно. Но в принципе, как ни странно, для того, чтобы вызывать сексуальную агрессию, даже привлекать кого-то внешне как раз совсем не обязательно. В недавно поминавшемся тут "Дневнике Кости Рябцева" (одна из самых первых ласточек советской детской литературы, тех времен, когда в ней еще не устоялись многие железные правила) непривычно реалистично описывается то, как подростки в школе выплескивают свою озабоченность "половой проблемой": зажимают толпой в углу и лапают самую некрасивую толстую девочку по прозвищу Пышка, которая совершенно точно никому не нравится. С теми, кто нравится, они ведут себя как раз довольно сдержанно. (И поэтому все считают, что бедная Пышка сама напрашивается: видите же, с другими эти мальчики почему-то так не поступают, значит, все дело в ней.) Для школьной повести эпизод очень нетипичный, но вот в жизни такое бывает сплошь и рядом, и не только со школьниками.


а за мотивами цих двох постів якийсь дядько, який є батьком двом дочкам (!) написав пост.
chasovschik
Феминизм как черта характера
[...]
В свете этого мне, возможно, надо несколько откорректировать свои представления о воинствующих феминистках – не тех, которые бьются за равные права для женщин (ну или теперь, поскольку равные права давно есть, за привилегии), а тех, которые агитируют за сепарацию и прочие мизандрические крайности. Мне казалось, что взгляды большинства из них обусловлены травмами, полученными в личной жизни; в конце концов, они у себя в сообществах эти травмы обильно и с увлечением обсуждают. Оказывается, это может быть и без всяких травм, врожденное, так сказать. Вернее, когда травматичным становится даже такой опыт, который у других проходит незамеченным (привет от микроагрессий). Такой вот тип женщин, которых проявленное к ним внимание оскорбляет и унижает. Прямо с раннего детства. Аналогичный тип мужчин, кстати, тоже есть – это такие ребята, которые людей не понимают и боятся, и которым любое внимание кажется агрессией, реальной или хотя бы потенциальной. Социальная жизнь у таких мужчин протекает обычно довольно тяжело, поскольку приходится превентивно обороняться от всего белого света.


я намагалася з ним поговорити, але намарно.
в нього цкава, я б навіть сказала, патріархатна логіка, за якою жінки, які згадують сексуалізовану увагу, яку вони отримували в дитинстві від дорослих чоловіків, як вкрай небажану і неприємну, травмовані. а не треба було травмуватися, чого вони! і своїх дочок він навчить не травмуватися!

і купа жінок там в нього в коментах розповідає, як їм було приємно отримувати увагу від дорослих чоловіків.

Буддо милосердний, дай цим людям совісті. і розуму. і співчуття.
vinochok

україномовне радіо

Олександр Клочан

Мене майже ніколи не давить ця підла, підступна кремезна жилава тварюка - тупа жаба. Якось все намагаюсь філософськи сприймати. І за інших в основному лише радію.)

Але коли я буваю на західній Україні і слухаю радіо, людей, розмови - мене давить тупа жаба. І нічого не можу вдіяти. Мене тупо хапають завидки і я щиро заздрю Вам, західняки. Я упиваюсь легкістю, доступністю, вибором і асортиментом української музики. Поглинаю як губка навколишній світ.) Блін, от так просто і легко... взяв, включив і слухаєш. Балувані Ви... Напевне, і уявити не можете наскільки така проста річ може бути недоступною і омріяною.

І коли повертаюсь додому, по дорозі назад, тупа жаба вичавлює з мене останні соки. Я дослуховую якесь радіо Галичина доки воно аж не зникне повністю. І потім геть спустошений, на нульових моральних силах знову вдихаю на повні груди, і прямую на рідну, не свою землю... Залажу в скафандр вічної боротьби. Перманентного спротиву, суцільного навколишнього пофігізму, стагнації і байдужості мого народу до власної Нені. Народу, що спокійно спостерігає за тим, як вмирає їх рідна матір, і як її одяг вже приміряє якась нагла баба з північносхідних боліт...

Спостерігає і байдуже підкидує камінчики в могилку ще живої, ще не вмерлої...

Дивно.

І Вам, західняки, ніколи не почути фразу від сина : "та посплю зараз, Тату, а вночі послухаю радіо ЄС - там такий крутяк вночі!"

Сумно...

А ще, в такі моменти мені, як ніколи, хочеться активним і агресивним защітнікам русскава язика, що волають про ущємлєніє - запхнути той язик їм в дупу і поки нарешті трохи мовчать побажати не так вже й багато пекла... Просто побажати такого ж життя як в мене - українця на київщині. Щоб він перед тим як кричати про ущемлєніє пошукав би музику по інетам як я, фільми пошукав би і не познаходив би, поскидався б усім своїм русскім міром на дубляж фільмів, пошукав би глянцеві журнали по Канадам, повстановлював би сам вінду... І головне, кожного дня, кожної хвилини, весь час, звідусіль, чув би не рідну для себе мову. І щоб це - було його рідним домом, з якого йому нікуди було йти.
І потім би й поговорили...
grammar nazi

Отар Довженко пише правильно про мовну політику

Про мову без істерик

єдине, в чому я з ним не згідна -- це в нехтуванні роллю держави.
держава повинна мати послідовну систему мовну політику і регуляторний апарат (включно із каральним) стосовно цієї політики.

щоб я мала можливість показати цитату із закону власниквоі ресторану, в якому нема меню українською мовою.