February 14th, 2016

be_mine

саботаж гендерних досліджень

свого часу Олександр Першай в своїй статті Колонизация наоборот: гендерная лингвистика в бывшем СССР писав про те, що пострадянска академія запозичила гендерну проблематику із Заходу поверхово, але цілквито проігнорувала їхній пристрасний трансформаційний пафос

(котрий, як не крути, в ниї присутній, бо в основі гендерних досліджень лежить феміністська ідеологія -- і будь-хто, хто каже вам протилежне, тупо не розуміє, про що говорить)

а відмовившись від аналізу влади і пригноблення, пострадянська академія звела весь гендер до старого доброго статево-рольового підходу.

саме тому левова частка текстів на гендерну тематику на пострадянському просторі зводиться, посутньо, до одного:

виховувати дівчаток дівчатками, а хлопчиків хлопчиками.
(якщо ви погуглите "гендер" і "дитячий садок", то побачите купу презентацій і текстів про те, як же ж, холєра ясна, виховувати дівчаток дівчатками! )

саме тому я більше не ходжу на гендерні конференції -- бо мене тіпає і нема вже сил сваритися, а всякі доктори наук на мене ображаються, що я їх в їхнє невігластво тикаю.

якби в мене були сили і натхнення дослідити цю гидоту -- це було б дослідження-бомба. але в мене ані натхнення, ані сил, ані часу.
тому я просто лишу це тут:





щиро сподіваюся, що нешановні И. А. Лыкова, Е. И. Касаткина, С. Н. Пеганова в наступному житті народяться бабуїнами. в покарання за профанацію науки. і за зраду феміністських ідеалів.

зі.
і цілком окреме питання, навіщо онлайн-книгарня Бабмук, де я знайшла ці мозкові висери, пропонує сотні і тисячі книжок російських видавництв і чому вони при цьому роблять націнку майже в три рази.
vinochok

з усієї історії України троє славетних жінок

на українських марках:

Славетні жінкі України.

Роксолана (Хуррем, Хасекі)


Анна Ярославна


Велика княгіня київська Ольга


нє, там, насправді, є ще пара акторок і пара письменниць, але то все.
jeti

як легко втратити клієнтів

є в Києві такий сервіс з доставки тайської кухні Пінг-понг. недешева, але смачна. мені страшенно подобається їхня кухня, і коли ми переїзали у Вишневе, мені страшенно не вистачало можливості замовити в них те, що я люблю.
але десь кілька місяців тому вони розширили карту доставки -- і я радісно почала робити в них замовлення раз на кілька тижнів, щонайменше, на 500 гривень. не на свята, а в будні дні.
правда, кожного разу мені розповідали, що вони у Вишневе не возять, але менеджер, біс зі мною, люб"язно дозволить привезти нам наше замовлення.

і от щойно я зробила замовлення в них на 540 гривень. і мені сказали, що привезуть, лише якщо замовлення буде на 800 гривень.

оце, шановні, приклад того, як можна легко втратити платоспроможних і відданих клієнтів.
бо я в них більше нічого не замовлятиму.

зі.
і ні, я навіть не цитуватиму анекдот про курку і волинського бізнесмена.

ок, отже, анекдот про бізнесмена.

базарує бабуся попід Луцьким замком, бачить, стоїть хлоп, продає курку. підходить до нього, питає:
-- синку, кіко твоя курка коштує?
той такий:
-- сто тищ баксів!
вона здивовано:
-- а чом така дорога? золоті яйця несе, чи шо?
-- та ні, гроші сильно треба.