February 28th, 2017

ass

Документальный фильм о военных преступлениях Путина и Ассада в Сирии получил Оскар 2017

Originally posted by saracinua at Документальный фильм о военных преступлениях Путина и Ассада в Сирии получил Оскар 2017
Российские СМИ упорно замалчивают тот факт, что фильм о военных преступлениях Путина и его марионетки в Сирии получил Оскар. Ведь совсем не о том, что происходит в реальности в Сирии, рассказывают пропагандисты россиянам.

Американская киноакадемия присудила Оскар за лучший короткометражный документальный фильм картине «Белые каски»(The white helmets), о военных преступлениях Путина и режима Ассада в Сирии.

Режиссер Орландо фон Айнсидель: «Спасибо Академии. Жаль, что с нами не может быть один из членов нашей команды. Но мы очень рады, что этот фильм обратил внимание на работу команды, которая спасает человечество. Нам не все равно, что происходит в Сирии».





ass

про кордони

Originally posted by maryxmas at про кордони
як і будь-яка радянська дитина, я маю великі проблеми із особистими кордонами. моїми, тобто.
я вкрай болісно переживаю будь-яке зазіхання на них.
я радо впускаю в свої кордони людей, які мені подобаються, але якщо вони починають лізти туди, куди я їх не запрошувала, принижувати мене -- на людях чи особисто, ставити під сумнів мою кваліфікацію -- будучи добре з нею обізнаними, я спочатку кажу, що мені це не подобається і будь ласка не треба так робити. а коли мене не чують, мені значно простіше просто усунутися із спілкування, ніж обстоювати свої кордони. бо це вкрай енергомісткий процес.
не буде ні пояснень, ні розмов -- я просто усуваюся і ставлю в тому напрямку великий паркан. щоб не прилетіло ще раз.

(так в мене було з колишнім чоловіком -- коли після кількох пояснень він відмовлявся зрозуміти, що мене не влаштовує, що він не працює, не шукає роботу, бухає на мої гроші і поїть -- на мої ж гроші -- своїх приятелів, я просто припинила говорити на цю тему. а він довго до мене доколюпувався -- чому це я мовчу, коли я сама його вчила, що якщо є проблема, про неї треба говорити. ну, і продовжував бухати і тягати в квартиру своїх приятелів. аж до самого розлучення.
звичайно, якби наші спільні друзі не чекали, поки ми розлучимося, а одразу мені сказали, що він витачає зароблені мною гроші -- які я віддавала йому на повернення його боргу -- на водіння своїх приятелів по кабаках, це розлучення сталося б значно швидше. і це одна з речей, за які мені соромно. коли він ледь не придушив мене чи коли він ледь не зламав мені лікоть -- я не думала про розлучення. а от гроші виявилися для мене тією соломинкою, яка зламала хребет верблюдові
)

найпростіший спосіб зіпсувати зі мною стосунки -- це почати на мене кричати. про будь-яку довіру з мого боку така людина може забути назавжди. і спілкуватися з такою людиною я буду лише вимушено і вкрай обмежено.

відповідно, найпростіший спосіб щось від мене добитися чи отримати -- це мене похвалити і розповісти, як я класно це вмію робити.

ще один наслідок з цього -- я дуже обережно, шанобливо і чуйно ставлюся (чи намагюася по мірі сил) до чужих кордонів.

відповідно, найпростіший спосіб позбутися мого товариства назавдли -- це сказати, натякнути чи дати мені зрозуміти, що я нав"язуюся. хай там як мені подобається людина -- я з нею більше не спілкуватимуся.

я болісно сприймаю наїзди на мої кордони -- але я відрізняю мої кордони і те, що поза ними.
я відрізняю наїзди і незгоду.

тому мене дуже дивують люди, які будь-яку незгоду з ними -- чи просто висловлювання поглядів, які не співпадають з їхніми, сприймають як особистий наїзд. чи як знецінювання їхньої позиції.
чи починають вчитувати у мої репліки якісь натяки чи непрямі звернення. I don't do натяки. я кажу прямим текстом те, що вважаю за потрібне. я не газета "Правда", в мене нема потреби писати / говорити із підтекстами, і тому читати між рядками моїх текстів нема сенсу. бо між рядками в моїх текстах нічого нема. все в рядках.

зі.
ми днями обговорювали з dymmar це моє ставлення до моїх кордонів :) і так і не дійшли єдиного висновку, чи це баг, чи це фіча, чи, може, просто я злопам"ятна. а я -- при всій своїй дірявій пам"яті -- дуже довго пам"ятаю несправедливість вчинену до мене.
довше я пам"ятаю лише свої помилки.
ass

корисний текст

Originally posted by maryxmas at корисний текст


спитай у можновладця п"ять речей:
1) яка в тебе влада?
2) звідки вона в тебе?
3) в чиїх інтересах ти нею користуєшся?
4) кому ти звітуєшся?
5) як ми можемо тебе позбутися?
лише демократія дає нам це право. саме тому жоден можновладець не любить демократію.
і саме тому кожне покоління мусить здобувати її і захищати її -- включаючи тебе і мене сьогодні і зараз.


Тоні Бенн, 2005 р.
ass

про кацапидл

Originally posted by maryxmas at про кацапидл
(нагадаю термінологію:
кацап -- це росіянин із загостренням імперської чумки. серед симптомів -- викривлена логіка і переконання, що українців не існує)
сьогодні півночі мені снилося, що я пишу пост про те, чому так важко читати коменти від кацапидл, які розповідають нам про те, що ми тут всі фашисти і п"ємо кров російськомовних немовлят.
із посиланнями на мовознавство і нейробіологію, із цитатами та іменами дослідників. але оскільки мені не вдалося витягти себе зі сну і з ліжка, щоб це записати, перекажу лише те, що змогла згадати.

в мовознавстві є така дисципліна, називається прагматика.
основне положення прагматики -- це те, що ми кажемо (повідомлення), і те, що ми при цьому насправді маємо на увазі (послання), дуже часто не збігаються. і інші носії мови, якщо вони, звичайно, повноцінно соціалізовані, розуміють саме те, що ми маємо на увазі.
наприклад, коли я кажу чоловікові -- щось у нас в хаті холодно -- він не погоджується і не сперечається. він питає -- що ми робимо, зачиняємо вікно чи вмикаємо котел?

обробка повідомлень в розмові, що письмовій, що усній, проходить на досвідомому рівні, на свідомому рівні ми отримуємо лише оте повідомлення, яке ми звикли виводити із подібних послань в сотнях і тисячах розмов, що їх ми мали з дитинства з іншими носіями мови.

це означає, що при спілкуванні ми завжди виходимо з того, що наш співрозмовник/-ця розуміє ситуацію і те, що він чи вона говорить, має до цієї ситуації прямий стосунок. тому ми інтерпретуємо їхні репліки, вважаючи, що вони знають, що кажуть.

при цьому люди заточені на те, аби довіряти іншим, і виходити із того, що їм не брешуть.
це наша дефолтна, фабрична установка.

відповідно, коли ми спілкуємося із людьми, які висловлюють думки чи позиції, які відрізняються від наших, але не кардинально, це розширює наші горизонти -- ми отримуємо додаткові точки погляду на один і той самий предмет, якщо хочете, стереобачення.

а коли нам кажуть щось, що прямо суперечить тому, що ми знаємо, і нашому безпоседеньому досвіду -- як у випадку із Майданом і кацапидлами -- ми опиняємося в ситуації конфліктних послань:

- людина з нами спілкується, значить, вона знає, про що говорить
- у нас нема підстав їй не вірити, тому що вона нам досі не брехала
- вона говорить речі, які суперечать відомій нам дійсності

і виведення отого послання -- що саме хоче нам сказати людина -- вимагає додаткових розрахункових потужностей для обробки.
але за тими правилами, якими ми звикли користуватися, вивести його неможливо.
це напружує і дратує.

і найсумніше, що сперечатися з ними немає абсолюттно ніякого сенсу, тому що їхня викривлена логіка змушує в нас усіх бачити брехунів.

як приклад -- (не знайду посилання) зайшла до якогось фокусніка з українського топу (хто б мені пояснив, чому в українському топі дві третини -- це жителі Росії, які пишуть російською?), який писав про жахи нацистського режиму на Україні і про нещасних закатованих беркутівців. я його ввічливо питаю -- а хто, власне, катував беркутівців? він, екзальтовано, мовляв, а як же той (прізвище, звання), ций труп знайшли застреленим із поламанми руками у підвалі КДМА? я йду гуглю. є про нього в новинах -- помер в лікарні від кульового поранення. даю посилання, даю цитату. ані слова від себе.
отримую у відповідь гнівне -- ВИ ЛЖОТЄ!

в умовах масованої пропаганди і нагнітання ненависті до України та українців в росіян масово загострюється імперська чумка, яка в них і так часто присутня, і вони вдкочуються у своїй поведінці до стану маленьких дітей --

все, що було моїм, моє, все, що схоже на моє, моє, все, що я хочу, щоб було моїм, моє, ну ви знаєте.

і в рамках такої соліпсистської логіки (а отже, відмові у суб"єктності всім іншим) забрати Крим -- це нормально. а коли українська влада каже, що забере російські бізнеси в Україні в компенсацію за втрачене Україною в Криму, кацапидла кажуть, що це несправедливо.
бо їх, маленьких, ображають.

тобто я це все до чого.
розмовляти з ними нема сенсу. це раз.
і два. витрачати час на їхні коменти не варто.
ass

сподіваюся, ваші діти вже сплять, а ви вже достатньо п"яні, щоб таке дивитися

Originally posted by maryxmas at сподіваюся, ваші діти вже сплять, а ви вже достатньо п"яні, щоб таке дивитися
під катом відео про супергероя -- Чоловіка-матку.
в нього криваві суперсили і бойові немовлята, і батіг з пуповини, а енергію він отримує, зжираючи плаценту. а під пахвами в нього яйники, бо руки в нього то фалопієві труби. коротше кажучи, цікавий варіант анімованого боді-хорора.
ой, а їздить він або на кривавих прокладках або на людському кістяку. дуже суворому. обладнаному лазером. кістяку.

ОБЕРЕЖНО! НЕРВОВИМ НЕ ДИВИТИСЯ! НА РОБОТІ НЕ ДИВИТИСЯ!
Collapse )

створила його китайська художниця з дуже, як на мене, жвавою уявою.
звідси

деталі його костюму можна роздивитися під катом
Collapse )
flower

люди люблять бігати по граблях.

хто б сумнівався.

- Мы хотим, чтобы убрали штрафы, чтобы у девочек пропал страх перед шантажом и коррумпированной полицией, - сказали в "Легалайфе". - Из-за возможного преследования участницы марша, которые зарабатывают любовью, вынуждены будут скрыть лица под масками. Ликвидация штрафов – первый шаг на пути к легализации проституции. А она - такая же работа, как и все остальные. И по такому пути пошли большинство европейских стран.

звідси