| зараз мій улюблений час року. вересень-початок жовтня. обожнюю його. прозоре високе небо, чисте сонячне проміння, ледь помітний присмак диму від листя, що його вже де-не-де почали палити. повітря свіже, ігристе, п"янке -- п"янкіше за шампанське (яке мене, до речі, не бере -- але останнім часом мені не подобається те, як на мене впливає алкоголь. та й голову шкода, я нею працюю)
в цей час я маю бути вдома -- там, у Луцьку, де берізки, і тополі, і граби, і той Стир, хоч який вузький -- але він веде до моря там далеко за пагорбами, лісами і степами. і замок, і павутиння у повітрі, і відчуття, що ось-ось здіймешся і полетиш. може, у вирій, а може, на зимування. і якийсь солодкий смуток у грудях, і туга за чимось, що обіцяно чи могло бути, і запах крейди, і вовна і шкіра, і воронячі зграї над головою...
коротше. я це до чого. я хочу додому, і не можу. і потраплю туди добре якщо наприкінці жовтня. весь золотий сезон пропущу. - Tags:щоденник
- Music:Бах - Сюита №2 для флейты с орк-м
|
если бы всегда можно было оказываться там, где для нас правильно быть в этот момент.
но ощущение, блин, как у птицы, которой вот-вот лететь -- а нет как.
Будь здорова и счастлива. С твоим упорством и с твоей силой у тебя получится реализовать всё задуманное.
Красиво ты написала. По-украински вообще бесподобно получилось. Меня аж ностальгия по детству пробила.
мне бы к этому упорству и силе ещё мозгов и терпения...