Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

  • Music:

Дивний звір фемінізм

ця колонка написана для журналу Один з нас і надрукована у березневому числі цього року.
Дивний звір фемінізм

Початок весни – цікавий період, коли передбачувано раз на рік всі раптом згадують про те, що в нашій країні половина населення – це жінки, яким всі гуртом – і політики, і журналісти, і хто лише можна починають нагадувати – завжди лишайтеся такими, якими ви є, ніжними, лагідними, турботливими! Власне, вимога за цими побажаннями, по суті, одна – лишайтеся і надалі максимально зручними у використанні – сексуальному і побутовому. І лише феміністки, настирні і неприємні, як пожежна сирена, раз у раз нагадують – це день солідарності жінок у боротьбі за свої права – права людини, права жінки. Тим жінкам, які отримують визнання своєї щоденної хатньої праці лише раз на рік, страшно таке чути – бо раптом і оцей один нещасний день в них відберуть. Чоловікам таке чути неприємно – бо кому приємно усвідомлювати, що ти є рабовласником, який зловживає ресурсами, часом і доброю волею інших, і нічого їм за це не даєш.

Саме тому 8 Березня є найсуперечливішим і найбільш політично зарядженим святом з усіх, що ми успадкували з радянських часів, якщо не з усіх наших свят взагалі. Напруга між зовнішніми атрибутами – святкуванням жіночності – і його історичним корінням, справжнім змістом – посутньо феміністським – робить це свято зручним приводом поговорити про те, що таке фемінізм взагалі.

Фемінізм як такий має тривалу історію – щонайменше, двісті років, чималі здобутки у царині прав людини і помітний вплив на сучасну філософію і гуманітарні науки – чи не найзначніший за все 20 століття. Це теорія та практика рівності прав жінок і чоловіків, заснована на досвіді жінок, визнанні його важливості і релевантності не лише для самих жінок, а й для людства в цілому – бідних, багатих, білих, кольорових, здорових, хворих, з інвалідністю, з дітьми чи без дітей, вагітних, малих, старих, безробітних, бездомних, міських, сільських, усяких і усіх. За свою тривалу історію в рамках фемінізму було вироблено чимало підходів і сформовано різних позицій, які на сторонній погляд можуть видаватися абсолютно між собою не подібними, але вони всі в основі своїй мають увагу до жінок, їх потреб, вимог, проблем і прагнень.

В українському суспільстві поширені дуже дивні уявлення про фемінізм, які мають мало спільного з дійсністю. Вітчизняні журналісти повторюють на різні лади ледь не ті самі байки, що й супротивники надання жінкам права голосу в 19 столітті. І оскільки з темою вони обізнані слабко, а тому критикувати по суті сам фемінізм неспроможні, вони знецінюють його, принижуючи тих, хто сповідує феміністські погляди – і те, що вони вибирають в якості образ, говорить нам багато цікавого про положення жінок в суспільстві. Тож, перш ніж говорити про фемінізм, хоч як загально, варто подивитися на ці байки.

Байка перша: фемінізм – останній прихисток негарних жінок із зайвою вагою, на яких жоден чоловік не зглянувся.

Правда: феміністські погляди в жінок можуть розвинутись (чи не розвинутись) незалежно від наявності чи відсутності в них чоловіка / чоловіків / жінки / жінок. Так само це не залежить від зовнішності і ступеню привабливості. В основі фемінізму – обурення несправедливістю у ставленні та поводженні із жінками та приниженням їх людської гідності.
Крім того, нелюбов чоловіків до жінок із зайвою вагою сильно перебільшують – зокрема, в інтересах т.зв. індустрії краси – коли жінка більше переймається тим, як вона виглядає в очах сторонніх людей, ніж власним інтелектуальним чи професійним розвитком, з неї можна витягнути багато грошей.

Байка друга: всі феміністки лесбійки, бо чоловіки не звертають на них уваги.

Правда: феміністки можуть бути лесбійками, феміністки можуть бути бі- чи гетеросексуальними. Так само лесбійки можуть бути феміністками, антифеміністками чи взагалі цими речами не цікавитись. Не кажучи вже про те, що в жінок зацікавлення іншими жінками може бути від народження, чи внаслідок травматичного досвіду з чоловіками, чи з цікавості, чи з будь-якої іншої причини, яка жодним чином з чоловіками не пов’язана – як не дивно, в житті жінок є чимало речей, які з чоловіками ніяк не пов’язані.

Байка третя: феміністки не голять ноги, не користуються губною помадою і косметикою, не миють голову, і взагалі вони відмовляються від жіночності.

Правда: феміністки можуть голити ноги чи не голити ноги, користуватися косметикою чи не користуватися нею, і взагалі як будь-яка людина, вони можуть приймати рішення стосовно своєї зовнішності на свій розсуд. Вони можуть бути жіночними – в загальному розумінні, а можуть не бути – чи експериментувати із тим, що для них означає бути жіночними і бути жінкою.

Байка четверта: феміністки не одружуються і не мають дітей.

Правда: Дотримання феміністських поглядів не вимагає відмови від сім’ї. Феміністки створюють сім’ї так само, як і інші – з чоловіками чи з жінками, народжують дітей чи лишаються бездітними. Чим їхні сім’ї відрізняються від традиційних – справедливішим поділом хатніх обов’язків та щирішим визнанням свого і партнерового внеску в спільну родину. Хтось може прийти до феміністських поглядів і в шлюбі, і після шлюбу, і замість шлюбу – буває по-всякому.

Байка п’ята: феміністки зі своєю боротьбою шкодять т.зв. нормальним жінкам, бо позбавляють їх щасливого сімейного життя – коли чоловік заробляє гроші, а вони сидять вдома і дбають про родинне вогнище.

Правда: в жодній країні за жодних часів не існувало такого, щоб жінки не працювали. В селі жінки працювали завжди не менше за чоловіків, в містах вони працювали на заводах і фабриках, чи працювали служницями, і завжди і всюди вони дбали про дітей, про старих і про хворих і організовували побут родини – за що їм не платили. І навіть той незначний відсоток жінок, що жили у відносних розкошах, мали в себе на руках чимало відповідальності і клопоту. В сучасних умовах, коли працюють обоє, і чоловік, і дружина, чомусь досі вважається, що побут і діти – це відповідальність жінки, тож вона працює буквально в дві зміни щодня – одну на роботі, одну вдома. І якраз феміністки кажуть, що за таких умов буде лише справедливо, якщо чоловіки не допомагатимуть по господарству (бо так знову відповідальність за хатню роботу лежить повністю на жінці, а чоловік лише на підхваті, і то іноді), а чесно візьмуть на себе половину неоплачуваної щоденної домашньої праці. Ну і щоб жінкам на роботі платити однакову з чоловіками плату за роботу однакової цінності – за офіційною статистикою, в Україні жінки заробляють в середньому на 30 відсотків менше за ту ж роботу.

Байка шоста: феміністки ненавидять чоловіків.

Правда: загалом ненависть до чоловіків (або мізандрія) не є обов’язковою умовою феміністських поглядів. Тим більше, що складно ненавидіти чоловіків більше, ніж це роблять жінки у традиційних шлюбах, коли на людях вони перед чоловіком упадають, а поза очі називають сволотою і козлом – за приниження, за зневагу, за ігнорування, що їх вони зазнають від чоловіка. Власне, для пригноблених нормально відчувати гнів до гнобителів. А коли жінки усвідомлюють масштаби насильства проти жінок з боку чоловіків – зґвалтування, примус до проституції, продаж у сексуальне рабство, домашнє насильство, сексуальні переслідування на роботі, принизлива реклама та коментарі політиків чи зневажливі жарти естрадних артистів – дуже важко не почати ненавидіти чоловіків як групу. Однак не кожен чоловік схильний до насильства. І не кожен чоловік прагне підвищувати собі самооцінку за рахунок принизливих жартів на адресу жінок. Тому феміністки, свідомі масштабів пригноблення жінок чоловіками як групою у суспільстві, до кожного окремого чоловіка ставляться як до людини – за умови, звичайно, що він не кривдить жінок.

Байка сьома: кожен справжній чоловік або ненавидить феміністок, або їх зневажає.

Правда: в жінок нема монополії на почуття справедливості. Чоловіки так само можуть обурюватись споживацьким ставленням суспільства до жінок і зневагою до потреб і проблем жінок. Вони так само можуть виступати на підтримку жінок і на захист їхніх прав. Тобто – чоловіки так само можуть бути феміністами. Щоправда, для цього їм доводиться усвідомити всі ті привілеї, якими вони користуються за рахунок того, що живуть у чоловікоцентричному суспільстві, і намагатися від них відмовлятися – на користь тих, за чий рахунок в них ці привілеї й були – тобто жінок. І це стосується як гетеросексуальних, так і гомосексуальних чоловіків.

Нерідко ці байки фігурують в головах журналістів, громадських діячів і політиків в дивних сумішах і різною мірою. Але дуже хотілося б, аби і серед журналістів, і серед читацької аудиторії ставало дедалі більше тих, хто не лише знає, що таке фемінізм, розуміє, в чому його користь для жінок і для суспільства загалом, а й визнає, що вона чи він є справжнісінькою феміністкою. Суспільно свідомою, послідовною, принциповою, справедливою.
Сподіваюся, в нас ще буде нагода поговорити про те, які бувають фемінізми – ліберальний, марксистський, радикальний та ін., їх теорія і практика, і як вони пов’язані із життям ЛГБТ-спільноти.
Tags: колонка
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 18 comments