Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

  • Music:

і ще актуальне

Тамара Клюкина
Ми відчергували на Майдані вже 13 ночей, але сьогодні заступимо на три доби без перерви. Не можу викласти ефектного фото, бо, по-перше, ми - непомітні робочі мурахи Майдану, які приїхали туди не позувати, а бути в натовпі свідками, якщо когось поб'ють чи заарештують, можливо, визначати провокаторів і запобігати конфліктам, наскільки зможемо. А по-друге, мені просто розбили телефон. Шкода, бо то був синів. Мій давно не знімає - дуже старенький. Та річ не в телефоні. Я трачу страшенно дорогий час на оцей запис ось для чого. Я почула два слова, про які, думаю, слід замислитися всім і в першу чергу киянам. Ми дуже вдячні їм за терпіння і підтримку. Розуміємо, які створили їм незручності. Наше місто можна пройти з кінця в кінець за 2-2,5 години, тому я дуже добре розумію, як їм зараз складно з усіма цими пробками й фальшивими "замінуваннями". Але справа того варта, дорогі кияни! Бо коли ми, жінки, відтягували від автозака хлопчину зі Львова з розбитою головою, кримський "мусор" бив нас кийком по руках і викрикував триповерхові матюки, яких я зроду не чула. Я спитала в нього, чи так само він говорить зі своєю матір'ю, а він відповів: "Моя мать тихо дома сидит, а не таскается по майданам с етими обезьянами!" А другий такий само із їхнього безликого натовпу, кинув: "Да ... с ними! Скоро весь ихний гребаний Киев с дерьмом смешают со всей етой мразью вместе!" І це раптом нагадало мені торішню картинку з російського телебачення. Поки "мусора" мішали з "дерьмом" Болотну площу, Путін кричав у мікрофон до своїх куплених "прихильників": "Пускай беснуются, обезьяни! Я им скажу: "Ко мне, бандерлоги..." Тому я благаю НЕ ДОПУСТИТИ. Все, що тут робиться, - надиктовано. І опозиція, на жаль, нас із вами не захистить. Вона стурбована іншим. Я боюся, що в народу знову вкрадуть його перемогу. Це повторюється від століття до століття. У 17-му столітті величезне піднесення народного духу звели нанівець ті, що "перекидалися булавами", й воно скінчилось 400-літнім московським ярмом, із я кого ми не виборсалися досі; на початку 20-го уряд соціальних романтиків розгубився і дозволив кращій частині суспільства так само перекидатися булавами; це повторилося з фантастичною точністю в час Помаранчевої революції... Невже це повториться і зараз? Ми всі - соціальні романтики. Ми впадаємо в ейфорію, і нас беруть голими руками - "как котят". Ми готові вмерти, щоб цього не сталося. Але, на жаль, наші смерті нічого не змінять. ЗРАДА нависла над Майданом. Тому ми просимо: хай у дні, коли Путіну і Європі схочуть показати картинку з морем синіх прапорів, - хай нас буде більше!!! Це все. Наостанок нагадаю всім - і українцям, і не українцям, які живуть в Україні, отже, вигодувані її хлібом, слова із пісні Теодора Кукурудзи, актуальні сьогодні як ніколи:
Українці мої, дай вам Боже і щастя, і сил!
Можна жити хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Але хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна?!
Tags: політика
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments