Зараз у фейсбуку дуже багато дописів про те, як саме нам розбудовувати державу. Багато якихось рухів, громадських об'єднань, доктрин, що завгодно. Але це все мене не тішить, і от чому.
Якщо не взяти на прапор звільнення всіх пригнічених, рівність і повагу до всіх людей, неможливо стати вільним. Система, де сильний поїдає слабшого, вона як гідра - відрубай голову, виросте три. Гідру треба припинити годувати - себто дати всім можливість бути вільними в своїх діях та нести відповідальність. Всім - це всім людям, а не всім чоловікам. А для цього треба до половини людства взагалі донести, що коло їх соціально прийнятних дій не обмежується дітьми та їжею (через інформування хоча б, чи навіть продемонструвати живих жінок, що займаються громадською діяльністю).
Якщо мети масового долучення жінок до суспільної активності на порядку денному немає - буде знов те саме, влада в Україні належить народу, але лише обмеженій його частині. Просто може ширшій частині, але народу в цілому від цього краще не стане, тому що як показує практика, якщо ієрархія є - буде й верхівка пираміди. Тобто чоловіки будують нову країну (прости господи за цитату ПРівского слогана), але це країна для чоловіків за чоловічими законами, де, по-перше, жінці знов є місце лише в ролі прикраси, кухарки, пристрою для народження нових чоловіків, а по-друге, на чолі завжди буде хтось умовно сильніший, хто доїть умовно слабших. Запорізька Січ була прекрасним взірцем суспільного ладу свободних людей, але ж - свободних чоловіків. Боротьба за свободу для всіх просто не спрацьовує так.
Тому будь-який рух, де навіть не видно серед керманичів жінок, не заслуговує дуже багато уваги, як на мене: воно не змінить нічого на краще для надто великої частки населення.