Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

новини читати не можу. починаю -- і в жасі закриваю

і про війну писати не можу. в минулі роки я писала тут, що це має бути не день святкування перемоги, а день поминання і день пам"яті. ну то я і нині такої думки.
мої вчора тим і займалися -- тато ходив на Меморіал, мама їздила на цвинтар -- провідувала наших ветеранів: діда, бабусю, брата бабусі, брата діда, і всіх решту, хто вже з наших там.
а брат патрулював з Автомайданом.
розповів, що позавчора вночі два якихось йолопи в спальному районі Луцька вирішили перевірити рівень толерантності місцевих. і почали волати на дві горлянки "Слава Росії" і всіляке інше. далі (цитую gerrasim), їм хтось вимкнув світло. вони прийшли до тями за пару годин у місцевому відділку міліції.
а ще, коли ми позавчора були у загсі і отримували свідоцтво про народження для жабеняти (між іншим, ми за це нічого не платили. оце, я розумію, підтирмка демофграфії!), реєстраторка сказала, що останній місяць до Луцька приїздить чимало родин з Криму. отакі ми страшні ба/ендерівці.

у френдстрічці ходить колами посилання на фрагменти тексту з книжки Алєксієвіч "У войны неженское лицо". там все страшне -- а найстрашніший фрагмент про партизанську радистку, яка була змушена втопити власне новонароджене дитя, щоб їх не вбив каральний загін. ото я його прочитала -- і розридалася, і побігла малу по голові гладити. я і так тонкослізка, а останні тижні якось геть зовсім очі постійно на мокрому місці.

мала набирає вагу, вже має більше чотирьох кілограм і від"їла собі щічки, як у хом"ячка. їсть від пуза, спить так, що не добудишся, коли голодна, волає так, що стіни трусяться. ми коли в пологовому раділи, що в нас така дитина спокійна, просто не розуміли, що там вона була ще слабенька -- і не витрачала зайвих зусиль. а тепер... тепер вона може розвернутися :) вчора вийшли на 20 хвилин в парк -- з новим візочком. півдороги вона облизувала губи (не думайте, що я морю її голодом. вона левову частину дня проводить в мене на цицьках і пісяє й какає так, що дай дорогу), а другу половину мирно спала -- та ще й так, що коли ми повернулися додому, вона ще 2 години проспала.
вона посміхається і робить трагічні бровки доміком, і уві сні може часом заплакати, а часом щось вигукує таке дивне. а ще в неї волохаті плічка :) і пальчики такі маленькі-маленькі, але дуже гострі нігті. а ще вона постійно крутить дулі.

dymmar міняє їй підгузки, миє дупцю, робить масажі, (а заколисує її бабуся :) -- бо і на мені, і на Дмитрові мала не засинає: вона б"ється об нас головою в пошуках смачної цицьки) мастить мій шов маззю, і взагалі турботливішого тата / чоловіка годі й шукати. кожного разу, коли я бачу, як він тримає малу на руках, мені так на серці стає тепло-тепло :)
і коли вони сплять у ліжку поряд, я бачу, як вона на нього схожа. кажуть, що дівчатка, що схожі на татів, у житті щасливі. зважаючи, який в неї тато гарний, вона буде і щаслива, і гарна.
а розум наслідується по жіночій лінії. тому вона буде розумна.
Tags: щоденник
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 26 comments