Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

Український дім

Originally posted by tin_tina at Український дім

Український дім  чи ім’я для поета

Хтось дуже розумний — тільки я не можу згадати, хто саме, — порівняв мову і культуру взагалі з домом. Глибоке й доречно порівняння, адже дім — це не просто місце, де мешкають. Це наш захисток від небезпек, наш притулок, це щось таке, що належить нам в такій самій мірі, як і ми належимо йому.

Я люблю свій український дім, мені в ньому комфортно й затишно. На всіх його рівнях — від підвалів до горищ. Деінде я б постійно натикалася на всякі виступи, тут я вільно пересуваюся і з зав’язаними очима. В своєму домі я цілковито певна: за дверима, які я досі чомусь не відкривала, сховані не страхіття Синьої Бороди, а якісь забуті скарби.

Але кожен дім вимагає повсякденного догляду і праці...

Кажуть, — не час полірувати паркет, якщо в домі пожежа. Не думайте, що я така вже вразлива мімоза: при потребі зможу далеко більше, ніж видається. Однак поки що в мене є гостре відчуття: якщо я за день змогла зробити хоч щось для того, віртуального дому, то це вже не втрачений дім. Особливого таланту я не маю, та й не завжди є сила чи натхнення писати щось самій, але навіть дрібниця — щось зісканувати, вичитати, перекласти, викласти в мережу — це вже цеглина. Може, це додасть нам ще день. Хоч годину. Мені. Нашому домові. Україні.

Прошу не вважати це за патетику, це просто вступ до цілком конкретної теми з цілком конкретним запитанням.

Через такі й подібні міркування я доволі легко встряю у всілякі авантюри, останньою, як досі, схоже,  стане спроба перекладати частину відьмацької саги Сапковського. Авантюрою вона є в тому сенсі, що я загалом не маю особливих кваліфікацій такого плану. Єдиним виправданням є те, що свого часу я була неабияк заангажована у світ Відьмина, аж так, що склала для власного вжитку словничок ельфійської мови. А ще те, що перекладати Сапковського українською мовою — заняття одночасно і приємне, і пізнавальне. Думаю, ніхто не стане заперечувати: АС фантастики основою свого світу зробив реальний світ Центральної Європи, конкретно Речі Посполитої — з невеликими зовнішніми домішками. А з цим світом у нас безліч спільних реалій, особливо у сфері застарілої чи й зовсім архаїчної лексики. А я навчилася любити її й шанувати ще з часів своїх ранньомодерних студій.

Тим не менше, перекладач Сапковського мусить вміти розв’язувати чимало нелегких завдань і чимало знати: в сфері етнографії, історії, кулінарії, а хоча б і ботаніки. От цієї останньої і стосуватиметься питання, яке я так довго збираюся виставити на загальний огляд.

Всі читачі саги, безумовно, пам’ятають одного з головних персонажів і найближчого приятеля головного героя, поета-авантюрника з квітковим псевдонімом. В оригіналі він Jaskier, в російському перекладі — Лютик.  Рослина як рослина, виглядає отак

належить до родини Ranunculus. А українською мовою зветься жовтець.

І в польській, і в російській мові jaskier-лютик має певні поетичні колігації. Щодо Яскра, то вже повірте мені на слово, а трагічну пісню про «ромашки спрятались, поникли лютики» не чув у нашій культурній сфері хіба глухий. Натомість «жовтець» ні з чим поетичним не пов’язаний (і що тут такого, по-латині ранункулюс взагалі походить від жаби), та й що там у ньому поетичного: бур’ян, який трудно викинути з городу, глушить культурні рослини та ще й отруйний. Але це ще порівняно дрібниця: поет-Жовтець — це таки зовсім не звучить. Це вже щось схоже на хворобу печінки.

Але, можливо, є в цієї таки дійсно декоративної рослинки якась інша, поетичніша назва? З цією метою я витягнула свій старезний ботанічний довідник (хто б повірив, що у блаженному віці, коли людина щойно вчиться записувати кількість прожитих років двома цифрами, я всерйоз переймалася ботанікою і читала подібні книжки?). Однак, порившись гаразд і знайшовши такі ботанічні перли, як «веселка безсоромна» (це такий гриб), «нарциз поетичний» і «нетреба звичайна», я іншої назви для жовтецю не знайшла.

Зате виявила його кузена, у всякому випадку, члена тої самої родини ранункулюсів. Це горицвіт, він же адоніс, виглядає отак

І тут мене просто осінило: таж кращого імені для поета і не придумаєш! Не те, щоб горицвіт не мав своїх привар — зокрема, теж отруйний, але ж таки в піснях згаданий! «Ти гори, ти гори, горицвіт...». Натомість друга, «таємна» назва, «адоніс» натякатиме на те, що наш герой вельми схильний до любовних пригод, в тому числі з жінками, по відношенню до яких це дуже небезпечно.

Ну от, врешті й питання. Чи готові будуть читачі саги (бодай її уривка українською мовою) до поета Горицвіта? Чи шукати якусь іншу назву?

Дуже буду вдячна за відгуки й пропозиції.

Tags: переклад
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments