Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

про магію слова

звідси

Лариса Вакульницька

про магію слова

Це було очевидно, але якось ніколи над цим не задумувалась: якщо Голодомор ховали від світу - то, очевидно, про нього не писали і в газетах і не говорили між собою - ми ж всі знаємо про прибирання вулиць великих міст від спухлих від голоду селян - від них живих і від їх трупів, ми знаємо про посадки авторів щоденників, де описувався голод в Україні, фотографів тощо.
Наскільки "не говорили" добре описано в маленькій повісті Олени Звичайної "Миргородський ярмарок" яка, між іншим, вся побудована на порівнянні з "Миргородом" Гоголя, бо місце, природа - все те саме тільки різниця рівно в 100 років - літо 1833 і літо 1933.
Так от - там є така сцена, де веселі курортники, що відпочивають в місцевому санаторію, вимінюють на хліб у конаючих селян останнє, найдорожче. І група курортників старанно прикидається наче нічого не відбувається - наче так і треба, щоб всі продавці страждали від водянки і вимінювали хатні речі - святочні плахти, сорочки, обруси - те, що залишається в сім'ї, передається з покоління в покоління. І вмираючі селяни теж мовчать. Відбувається такий собі загальний заговір.
І от раптом, в натовпі прокотилось слово "голод!" І зразу ж нарисувався міліціонер, який, як не ховалась жінка, що посміла назвати речі своїми іменами, але за допомогою стукача - її знайшов і увів "в район" (в районний відділ міліції)., звідки вона не вернулась.
Власне, я не до того пишу, щоб ще раз нагадати про жахи Голодомору чи звернути увагу на маловідомий "Миргородський ярмарок" (написаний давно, від очевидців, в 1953 р. - ф а к т о л о г і ч н и й) - я поки читала, вразилась схожістю стилю тодішньої радянської влади і теперішньої російської.
"Российских войск в Украінє нєту" і ще безліч всього того, чого "немає", хоч це протирічить здоровому глузду.
От наче і зовсім інші покоління, устрій інший і інформації безліч, але ми спостерігаємо гру, в яку грають мільйони росіян, що як божевільні, заперечують очевидне.
Чи випадкова така магія слова - поки не названо - так наче і не існує? Адже, якщо придивитись - то ця російська манера не-називати-речі-своїми-іменами, вона наскрізна, достатньо тільки в історію зазирнути - коли Росія всіх "рятувала" - декілька століть всіх "рятувала", безперервно збільшуючи свої володіння і забираючи свободу і життя у "врятованих".
Тобто - це традиція, що відтворюється, мабуть, таки не свідомо, а природньо, якщо можна так сказати.
Чи немає чогось подібного в контексті угро-фінського фолькльору, коли неназивання чогось веде начебто до неіснування?
Tags: війна
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments