Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

  • Music:

як коханй чоловік ходив на Марш рівності

звідси

Дмитро Лисак

Повернувся оце з Маршу рівності. Довелося вставати о 8-й. Вдягнув трохи замалу яскраво-рожеву футболку з написом англійською "Так виглядає фемініст".

День був чудовий, але місто ще не прокинулося - неділя. Кілька кварталів навколо центру були огороджені кордонами з парканами і такою кількістю всяких міліціонерів, ніби зібралися щонайменше розганяти Майдан. На вході стояла рамка металодетектора і толковий підполковник, а також загін кількадесят бійців в камуфляжі з щитами та дубцями, ну і за парканом якась сотня-друга поліції, причому ті, що в уніформі "нової поліції" стояли позаду, а спілкувалися з народом міліційонери старої закалки. Поряд стояли двоє в яскравих жилетках з написами "громадські спостерігачі".

Толковий підполковник повідомив всім, що туди можна тільки учасникам і пресі. А оскільки учасника від неучасника рідна міліція не розрізняла, то учасником вважався кожен, кого попросять пропустити "організатори", тобто волонтери, яки в милі бігали туди-сюди в оціпленому кварталі. Через такий цікавий підхід я думав, що я не пройду, незважаючи на неортодоксального кольору футболку, яку поборник сімейних цінностей скоріше з"їсть, нід вдягне. Паспорта я з собою теж не брав, тому що, вибачте, на Марш рівності тільки за паспортами - це вже якийсь цирк московський. Вся міліція, до речі - і стара, і нова - розмовляла з народом переважно російською, крім випадків, коли вони цитували свої накази.

Перед рамкою накопичилося до десятка невдоволених - люди, які хотіли пройти "туди", але не були учасниками. Серед них був чолов"яга у темному, який знімав на великий телефон розмову з "толковим підполковником", твердячи, що він єпископ якоїсь там церкви і має там бути, і це його священне право на свободу віросповідання, а накази його не пускати незаконні. Підполковник сказав щось в тому сенсі, що всі неучасники не пропускаються, і для єпископів виключень нема. Тим часом підтяглися, начебто, "правосєки" - пару десятків чоловіків у камуфляжі, але без балаклав. Міліціонери пожвавилися, поправили щити і перевірили дубці. Один з чуваків, хлоп років 20-ти, підійшов з телефоном і став знімати діалог єпископа з підполковником. Тим часом у мене зав"язалася богословська розмова з якимось чоловіком в цивільному з приводу неприпустимості їбстися в сраку (він про це казав евфемізмом "врубати задню") та збиратися геям на марші. Я намагався ввічливо опонувати, але все було цілком в рамках пристойного. Поговоривши хвилин п"ять, він побажав мені "переключатися з задньої на першу або на другу" і пішов у справах. Народного невдоволення в свій бік я не помітив, хоча простояв під тими воротами хвилин десять-п"ятнадцять. Люди в камуфляжах, здається, докумекали, що наявними силами міліції можна півдня легко стримати навіть облогу військами Батия і чухали ріпи.

Тут підійшла одна волонтерка і вказала підполковнику на групу з десяти учасників. Я підняв руку і сказав, що я одинадцятий маленький. Впустили без проблем, обхлопавши по боках.

Всередині всякої поліції, пожежників, швидких на одиницю площі було як після стихійного лиха, а може, й більше. В парку Шеченка п"ять нацгвардійців стояли купками в алеях через кожні п"ятнадцять метрів в кожен бік.

Нарешті я дійшов до колони. Людей реально було багато - їх вишикували по десять у ряд, і судячи з кількості рядів, було ніяк не менше двох тисяч. Більше, ніж я чекав. Навколо колони теж було очеплення поліції (кожні метра три периметром, плюс позаду та попереду загони приблизно по півсотні). Я чекав, що поліції буде більше за учасників, але помилився - принаймні на місці це так не виглядало.

Скоро рушили, вигукуючи всяке там "права людини понад усе", "гідність та рівність - кожному" і т.д. Спочатку йшло досить мляво, але під кінець ходи (пройшли може метрів п"ятсот) трохи живіше. Було декілька плакатів та веселкових прапорів. Загалом учасники нічим не вирізнялися від людей у місті - дуже мало було екстравагантного одягу чи фарбованого в неформальні кольори волосся. Спостерігав декілька пар хлопець-дівчина, які трималися за руки і навіть цілувалися, але жодної пари дівчина-дівчина чи хлопець-хлопець, які дозволяли б собі щось більше, ніж просто йти поруч - не помітив. З вікон спостерігало кілька глядачів, навіть з дітьми, але звичайних перехожих, ясна справа, не було. Хода йшла не більше ніж півгодини.

На метро Льва Толстого учасників спрямували вниз, а там спецпоїзди з двома міліціонерами в кожному вагоні розвезли їх без зупинок аж майже до кінцевих станцій. В метро з міліцією був навіть службовий собака. Мені якраз і треба було на вднг.

Загалом вийшло трохи схоже на "марш волі" в огорожі та під конвоєм (кричалка з маршу про якесь там "бунтуй" через це насмішила), але краще, звісно, так, ніж як минулого року.
Tags: права людини, щоденник
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments