Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

Спогади Ів.Німчука

Originally posted by tin_tina at Спогади Ів.Німчука
Після вичитування мемуарів Кароліни Лянцкоронської запраглося мені знайти інші спогади з цього періоду, причому контрапунктні. Контрапункт не в тому мав би полягати, щоб ті спогади були написані людиною з іншої національної чи соціальної групи, а швидше — з іншої позиції. Щоб та позиція була об’єктивнішою і безстороннішою.

Шановна пані Карла, попри всі свої добрі риси, мала очевидний недолік: надто легко плутала риторику з дійсними намірами, маску з обличчям. І надто мало орієнтувалася в сусідських культурах — не здивуюся, якщо виявиться, що вона і в руках не тримала жодної української книжки (а ідішу напевне не знала). Вже не кажу про її просто комічний брак орієнтації в радянських реаліях.

Зате я вам зараз представлю спогади трохи інші — це Іван Німчук, стягнути можна тут

(я починаю потроху використовувати ex.ua). Якщо вони — з цієї точки зору — неідеальні, то все ж ближчі до ідеалу. Автор спогадів, галицький українець, з природи речей мусив знати власну культуру, не міг дозволити собі розкоші не знати польської, з єврейською було гірше, а все ж явної упередженості я не помітила. Але, що найцікавіше: Німчук навряд чи поділив би поширений погляд на радянських людей ан масс, як на товпу темних варварів. Але йому (якщо можна так висловитися) пощастило: він обертався у найкращому товаристві, яке тільки було тоді в СРСР можливим. У товаристві в’язнів Луб’янської тюрми, де просидів від осені 1939 до весни 1941 року. Акурат 595 днів, тому назва цих спогадів «595 днів совєтським в’язнем».

Втрапила я на них випадково — за згадкою у неоціненній книзі Олі Гнатюк «Відвага та страх», там описується епізод за участю Німчука, коли журналісти «Діла» зустрічалися з «радянським гостем», який звинувачував їх у пропольській угодовській позиції, — і побили супротивника його власним оружжям. Але й поза тим є в тих спогадах багато цікавого і несподіваного.

Насамперед представлю самого автора. На початок описуваного періоду (вересень 1939-го) він — редактор найбільшої, найвпливовішої української газети в Галичині «Діло». Колись мені вже доводилося писати про початки цієї газети, заснованої 1880-го року журналістською богемою та студентською школотою без гроша за душею (не було навіть на фіакр, а трамваї ще не ходили). Напрочуд, газета не згинула і розвинулася, — але Німчукові довелося бути її останнім редактором. Треба віддати йому належне — писати вмів, перегорнувши перші сторінки (умовно, звісно, бо в мене не паперовий, а електронний варіант), я вже не могла відірватися.

Отож, хто має час і натхнення — читайте (правопис химерний, але кращий за середньодіаспорний), а я б охоче розповіла про ті епізоди, які мене зацікавили найбільше.





Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/389374.html
Subscribe

  • My tweets

    Thu, 08:34: RT @ UnitedCVE: Every day #women leaders bring change in their communities. 📢 Let's give them a shout-out for the important work…

  • My tweets

    Wed, 09:19: RT @ AndreMundal: As a man, I have to say that it often feels like there is an ongoing global #war on #women - and it has been…

  • My tweets

    Tue, 08:38: RT @ mhmck: Russian client state Hungary has blocked Ukraine-NATO meetings at the ministerial level since #RussiaInvadedUkraine 7…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments