Mary Xmas (maryxmas) wrote,
Mary Xmas
maryxmas

про кордони

Originally posted by maryxmas at про кордони
як і будь-яка радянська дитина, я маю великі проблеми із особистими кордонами. моїми, тобто.
я вкрай болісно переживаю будь-яке зазіхання на них.
я радо впускаю в свої кордони людей, які мені подобаються, але якщо вони починають лізти туди, куди я їх не запрошувала, принижувати мене -- на людях чи особисто, ставити під сумнів мою кваліфікацію -- будучи добре з нею обізнаними, я спочатку кажу, що мені це не подобається і будь ласка не треба так робити. а коли мене не чують, мені значно простіше просто усунутися із спілкування, ніж обстоювати свої кордони. бо це вкрай енергомісткий процес.
не буде ні пояснень, ні розмов -- я просто усуваюся і ставлю в тому напрямку великий паркан. щоб не прилетіло ще раз.

(так в мене було з колишнім чоловіком -- коли після кількох пояснень він відмовлявся зрозуміти, що мене не влаштовує, що він не працює, не шукає роботу, бухає на мої гроші і поїть -- на мої ж гроші -- своїх приятелів, я просто припинила говорити на цю тему. а він довго до мене доколюпувався -- чому це я мовчу, коли я сама його вчила, що якщо є проблема, про неї треба говорити. ну, і продовжував бухати і тягати в квартиру своїх приятелів. аж до самого розлучення.
звичайно, якби наші спільні друзі не чекали, поки ми розлучимося, а одразу мені сказали, що він витачає зароблені мною гроші -- які я віддавала йому на повернення його боргу -- на водіння своїх приятелів по кабаках, це розлучення сталося б значно швидше. і це одна з речей, за які мені соромно. коли він ледь не придушив мене чи коли він ледь не зламав мені лікоть -- я не думала про розлучення. а от гроші виявилися для мене тією соломинкою, яка зламала хребет верблюдові
)

найпростіший спосіб зіпсувати зі мною стосунки -- це почати на мене кричати. про будь-яку довіру з мого боку така людина може забути назавжди. і спілкуватися з такою людиною я буду лише вимушено і вкрай обмежено.

відповідно, найпростіший спосіб щось від мене добитися чи отримати -- це мене похвалити і розповісти, як я класно це вмію робити.

ще один наслідок з цього -- я дуже обережно, шанобливо і чуйно ставлюся (чи намагюася по мірі сил) до чужих кордонів.

відповідно, найпростіший спосіб позбутися мого товариства назавдли -- це сказати, натякнути чи дати мені зрозуміти, що я нав"язуюся. хай там як мені подобається людина -- я з нею більше не спілкуватимуся.

я болісно сприймаю наїзди на мої кордони -- але я відрізняю мої кордони і те, що поза ними.
я відрізняю наїзди і незгоду.

тому мене дуже дивують люди, які будь-яку незгоду з ними -- чи просто висловлювання поглядів, які не співпадають з їхніми, сприймають як особистий наїзд. чи як знецінювання їхньої позиції.
чи починають вчитувати у мої репліки якісь натяки чи непрямі звернення. I don't do натяки. я кажу прямим текстом те, що вважаю за потрібне. я не газета "Правда", в мене нема потреби писати / говорити із підтекстами, і тому читати між рядками моїх текстів нема сенсу. бо між рядками в моїх текстах нічого нема. все в рядках.

зі.
ми днями обговорювали з dymmar це моє ставлення до моїх кордонів :) і так і не дійшли єдиного висновку, чи це баг, чи це фіча, чи, може, просто я злопам"ятна. а я -- при всій своїй дірявій пам"яті -- дуже довго пам"ятаю несправедливість вчинену до мене.
довше я пам"ятаю лише свої помилки.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments